Судова практика
Наказ директора навчального закладу про відрахування учня оскаржується у порядку цивільного судочинства
8 квітня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 463/6961/18 дійшла висновку, що державний навчальний заклад не є суб’єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України та не виконує окремих владних управлінських функцій або делегованих повноважень під час винесення наказу про відрахування учениці, яка не пройшла конкурс.
У листопаді 2018 р. позивач в інтересах неповнолітньої особи (дочки) звернувся до суду з позовом про визнання протиправним і скасування наказу про відрахування. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що формулювання відрахування – «відрахувати з числа учнів, що не пройшли конкурс» не передбачено ні статутом середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату, ні Положенням про неї, ані Законом «Про освіту». Крім того, позивач стверджував, що конкурсний відбір у навчальному закладі не проводився і класний керівник не повідомила останнього про прогули його дочки.
Рішенням окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ про відрахування, зобов’язано середню спеціалізовану музичну школу-інтернат вирішити питання про зарахування неповнолітньої до 10 класу, стягнуто 11 325 грн. моральної шкоди.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду рішення скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України з посиланням на те, що заявлені позивачем вимоги не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а школа-інтернат не має встановлених нормами КАС України ознак суб’єкта владних повноважень у спірних правовідносинах. Вимоги позивача пов`язані з захистом суб`єктивного права та мають характер приватноправових відносин.
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу позивача на це рішення, не знайшов підстав для її задоволення, визначивши, що за своєю природою відносини, які склалися між сторонами, пов’язані з наданням освітніх послуг, тоді як необхідною ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Пунктом 1.1 Статуту середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату встановлено, що школа є загальноосвітнім навчальним закладом державної форми власності, підпорядкованим Міністерству культури і туризму України, та фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до пункту 2.1 Статуту головною метою школи є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти та підготовка учнів до вступу у вищі музичні навчальні заклади, а отже вона не є суб’єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України та не виконувала окремих владних управлінських функцій або делегованих повноважень під час винесення оскаржуваного наказу в частині відрахування учениці, яка не пройшла конкурс.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Виходячи із змісту позовних вимог, позивач прагнув захистити цивільні права своєї неповнолітньої дочки. Заявлені ж позовні вимоги не стосувалися захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень. Оскільки спір у цій справі стосувався приватноправових відносин, то захист прав та інтересів у межах цих відносин мав здійснюватися у порядку цивільного судочинства.
Отже, Велика Палата відмовила у задоволенні касаційної скарги.
Підготував Леонід Лазебний
