Судова практика
Направлення учасникам судового провадження процесуальних документів
Завдання суду – направити учаснику судового провадження процесуальний документ, а контроль за його отриманням не належить до його компетенції.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 28.01.2021 року у справі № 820/1400/17 зазначив, що до повноважень судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» тощо, з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічну позицію висловив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема в постанові від 31.03.2021 року у справі № 640/2371/20 та постанові від 29.04.2021 р. в справі № 826/12038/17.
Читайте також: Інформація про судове засідання у «Дії»
Також, у постановах від 14.08.2020 р. та від 13.01.2020 р. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив: «у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв’язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі».
Беручи до уваги вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, в цьому випадку суду (аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17; постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 913/879/17; постанові від 21.05.2020 р. у справі № 10/249-10/9; постанові від 15.06.2020
Слід також враховувати, що в окремих справах Верховний Суд вважає особу належно повідомленою про рух справи в ситуації, коли вона отримала хоча б один лист від суду, а решта — повернулися за закінченням терміну зберігання чи з інших причин (постанова від 12 грудня 2019 року в справі № 911/2052/18, від 21 січня 2021 року в справі № 398/4299/17, від 28 січня 2021 року в справі № 820/1400/17). Презюмується, що в такій ситуації особа точно знає про наявність судової справи й може дізнатися про її рух, зміст судових рішень, дату судового засідання, зокрема через сайт судової влади України. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 3 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» виклав правову позицію, згідно якої «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».
Отже, завдання суду – направити учаснику судового провадження процесуальний документ, а контроль за його отриманням, або навпаки – неотриманням, не належить до компетенції останнього.
Євген МОРОЗОВ,
адвокат
Джерело: Юридичний вісник України
