Судова практика
Не існує норми КПК, яка б указувала на преюдиційне значення судових рішень для доказування фактичних обставин злочину в межах іншого кримінального провадження щодо інших осіб
11 вересня 2025 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 601/1913/18 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який стверджував про неправильну кваліфікацію дій підзахисного.
Міськрайонний суд вироком, залишеним без змін апеляційним судом, засудив пособника злочину за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК.
У касаційній скарзі захисник зазначав про неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого за ознакою пособництва вчиненню злочину іншою особою, яка не є учасником цього провадження, адже встановлення вини підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК, є похідним від установлення вини виконавця у вчиненні цього кримінального правопорушення, судове провадження щодо якого зупинено і вирок щодо якого не набрав законної сили.
Установлення ж вини останнього без його участі в кримінальному провадженні щодо пособника з огляду на практику Європейського суду з прав людини належить уважати порушенням принципу презумпції невинуватості. Суд апеляційної інстанції без реального виділення матеріалів справи щодо іншої особи в окреме провадження продовжив розгляд справи лише стосовно пособника і тим самим змусив останнього організовувати захист не лише себе, а й виконавця злочину.
Читайте також: Преюдиціальне значення vs ВАКС
Верховний Суд нагадав, що за правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 06 травня 2025 р. у справі № 991/1324/20, окремий розгляд обвинувачення, що стосується вчинення злочину у співучасті, за відсутності декого зі стверджуваних співучасників не становить порушення права на справедливий судовий розгляд. Європейський суд з прав людини, зокрема, не вбачає порушення цього права в самому факті здійснення окремих проваджень щодо стверджуваних співучасників злочину, навіть якщо такі провадження здійснюються одним суддею або складом суду (рішення від 06 березня 2025 р. у справі «Герше проти Словенії» (Gorse v. Slovenia)).
У кримінальному провадженні обсяг установлених судом обставин, які неможливо було відділити від ролі співучасника в подіях, не виходив за межі задач, пов’язаних із визначенням винуватості засудженого. Крім того, суд апеляційної інстанції, згадуючи про роль співучасника в контексті обвинувачення пособника, називає його особою, «матеріали щодо якої виділено в окреме провадження», а сама ухвала не створює уявлення про визнання винуватості цієї особи.
Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що обставини, встановлені в оскаржених рішеннях, не є преюдиційними для суду, який буде розглядати обвинувачення проти іншої особи і який має самостійно оцінити надані сторонами докази та зробити висновок щодо доведеності обставин, важливих для вирішення справи.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2020 р. у справі № 700/361/17 зазначив, що в кримінальному процесуальному праві преюдиції як загальні положення (правила, факти), на підставі яких суд, що здійснює оцінку доказів, вправі вважати встановленими обставини, які мають значення для вирішення кримінальної справи, як такі, що не потребують повторного чи додаткового дослідження, оскільки факт розцінюється суддею як безспірний (установлений компетентним органом і такий, що спрощує оцінку даних), є допустимими для застосування виключно у випадках, прямо передбачених КПК.
Водночас КПК не містить норми, яка б указувала на преюдиційне значення судових рішень для доказування фактичних обставин кримінального правопорушення в межах іншого кримінального провадження щодо інших осіб.
Отже, Суд виключив з обвинувачення, визнаного судом доведеним, кваліфікуючу ознаку «вимагання неправомірної вигоди», пом’якшив засудженому основне покарання.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 19 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
