Судова практика
Не може бути покладено матеріально-правових обов’язків на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору
15 липня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 766/20974/17 залишив без задоволення касаційну скаргу позивачки, яка оспорювало батьківство колишнього чоловіка, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.
Дружина звернулася до суду із позовом до чоловіка, якого просила визнати батьком дитини, що народилася до спливу 10 місяців після припинення попереднього шлюбу позивачки (ст. 122 СК України). Треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: колишній чоловік позивачки, відділ державної реєстрації актів цивільного стану.
Місцевий суд задовольнив позов, урахувавши, зокрема, визнання теперішнім чоловіком позивачки факту, що він є біологічним батьком дитини.
Апеляційний суд рішення місцевого суду скасував та відмовив у задоволенні позову, оскільки колишнього чоловіка позивачки, який записаний батьком дитини, не було залучено до участі у справі як відповідача. Крім того, неправильним є висновок суду першої інстанції про визнання чоловіком позивачки свого батьківства, оскільки матеріали справи таких відомостей не містять, а сам він категорично заперечує визнання такого факту, про що свідчить подання ним апеляційної скарги після того, як він дізнався про подачу позивачкою позову до нього про стягнення аліментів.
Залишаючи без задоволення касаційну скаргу позивачки на це рішення, Верховний Суд зазначив, що згідно з ч. 3 ст. 122 СК України подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу 10 місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини.
Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, регулюється ст. 126 СК України. Зокрема, в частині першій цієї статті зазначено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.
Згідно зі ст. 128 СК України за відсутності вищезгаданої заяви батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 СК України жінці, яка народила дитину у шлюбі, надано право оспорити батьківство свого чоловіка, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.
Така вимога матері, згідно з ч. 2 цієї статті, може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.
Апеляційний суд встановив відсутність у справі відомостей щодо подання теперішнім чоловіком позивачки заяви про своє батьківство. А згідно зі змістом його апеляційної скарги своє батьківство щодо дитини він не визнає.
Позивачка звернулася до суду як з вимогою про визнання батьківства теперішнього чоловіка щодо дитини, так і з вимогою про оспорювання батьківства колишнього чоловіка.
Верховний Суд зазначив, що сторонами в цивільному процесі, згідно з частиною першою ст. 48 ЦПК України, є позивач і відповідач. Основною ознакою сторін є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.
Тому, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов’язки, а також установлювати чи захищати їхні права, тобто виносити рішення або ухвали про права чи обов`язки цих третіх осіб.
Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 р. у справі № 910/17792/17.
Суд першої інстанції, задовольнив позовні вимоги, поширивши законну силу судового рішення на колишнього чоловіка позивачки, з яким у неї виник приватноправовий спір, та який не мав процесуального статусу відповідача у цій справі, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Отже, Верховний Суд залишив касаційну скаргу позивачки без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.
Підготував Леонід Лазебний
