Судова практика
Не вимагається засвідчення копій довіреності нотаріусом чи керівником юридичної особи у разі звернення до адміністративного суду представника такої особи
7 квітня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 0340/1909/18 задовольнив касаційну скаргу відповідача, чию скаргу безпідставно повернув суд апеляційної інстанції.
Особа звернулася до адміністративного суду з позовом до центру зайнятості про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено.
Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу повернуто відповідачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України, оскільки його представник на підтвердження своїх повноважень додав до апеляційної скарги копію довіреності, не засвідченої у визначеному законом порядку, тому не є належним документом, що підтверджує право особи, яка підписала її, на вчинення такої дії. Довіреність, за висновком апеляційного суду, має посвідчувати волевиявлення особи, що її видала, тобто, довіритель і представник не можуть співпадати в одній особі.
У касаційній скарзі відповідач наполягав, що додана до апеляційної скарги довіреність засвідчена відповідно до вимог п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. № 55.
Верховний Суд вказав, що за ч. 5, 6, 8 ст. 59 КАС України, відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідності заяви, скарги, клопотання.
Порядок засвідчення копій документів регулюється ДСТУ 4163-2003 та Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 р. № 1000/5.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 грудня 2019 р. у справі № 826/5500/18, обставини якої є подібними, зазначила: «…вимога обов`язкового подання до суду лише оригіналу довіреності на підтвердження повноважень представника і думка про допустимість засвідчення копії такого документа лише суддею не ґрунтується на чинному процесуальному законодавстві України, адже відповідно до наведеної вище ч. 5 ст. 59 КАС відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді, а наступна частина цієї ж статті визнає правомірним також інший порядок засвідчення «визначений законом».
Тому слід з’ясувати цей зазначений законний спосіб. Для цього необхідно звернутися до положень Цивільного кодексу України, а також зважати на те, що за Конституцією України особа може діяти у порядку та у спосіб, що не заборонений законом, а органи державної влади – навпаки, лише у спосіб, що передбачений законом.
Відповідно до положень ст. 238 ЦК представник (у тому числі і за довіреністю юридичної особи) може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду.
Отже, зі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов`язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.
Трактування положень ст. 59 КАС у протилежному аспекті, на думку Великої Палати Верховного Суду, є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя та ознакою надмірного формалізму.
У цій справі представнику за довіреністю в самій довіреності надається право оскаржувати рішення суду в апеляційній та касаційній інстанціях та підписувати всі документи, необхідні для виконання повноважень, наданих цією довіреністю.
Верховний Суд наголосив, що під час вирішення питання відповідності копії документу, що підтверджує повноваження представника, вимогам ст. 59 КАС України слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) доказів щодо повноважень особи, яка засвідчила копію довіреності.
Повернення заяв (скарг) за наявності у суду процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у ч. 1 ст. 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.
Таким чином, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України, що потягнуло порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Аналогічну правову позиці. викладено у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2019 р. у справі № 826/9584/18, від 31 липня 2019 р. у справах № 140/123/19, № 760/3444/19, від 18 січня 2019 р. у справі № 826/2795/18, від 11 листопада 2020 р. у справі № 813/4805/17, від 11 лютого 2021 р. у справі № 640/9407/19 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 р. № 826/5500/18.
Тому Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
