Connect with us

Судова практика

Не є підставами для оголошення простою обмеження роботи обладнання, зниження рентабельності виробництва та наявність дебіторської заборгованості

Опубліковано

10 листопада 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 464/1320/20 задовольнив касаційну скаргу первинної профспілкової організації, яка оскаржувала введення простою.

Первинна профспілкова організація звернулася з позовом до акціонерного товариства про визнання протиправною бездіяльності, скасування наказів та зобов’язання вчинити дії щодо усунення виявлених порушень.

Згідно з наказами АТ «Про організацію та введення простою» введено, а потім продовжено вимушений простій, що виник не з вини працівників. Обмежено здійснення виробничої діяльності товариства, із залишенням в роботі незначної кількості обладнання. Іншим наказом запроваджено зміни в організації виробництва та праці через скорочення обсягів виробництва, стале падіння фінансових показників та збільшення дефіциту обігових коштів.

Читайте також: Зміна трудової функції, характеру роботи та функціональних обов’язків працівника є переведенням, а не переміщенням

Місцевий суд визнав протиправною бездіяльність АТ щодо неусунення порушень колективного договору та угоди; скасував накази відповідача з тих мотивів, що ним не надано достатньо доказів на підтвердження правомірності введення простою, що свідчить про порушення процедури щодо оголошення простою, оскільки відсутні передбачені ст. 34 КЗпП України умови для оголошення простою.

Апеляційний суд скасував рішення місцевого суду в частині задоволених позовних вимог і у цій частині ухвалив нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що згідно зі ст. 34 КЗпП України простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що обов’язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.

Читайте також: Факт вирішення спору в суді не є фактом виконання роботодавцем обов’язку провести повний розрахунок із колишнім працівником

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що головною причиною введення простою стало вимушене і тривале обмеження роботи станційного обладнання внаслідок суттєвого обмеження кількості та потужності енергоблоків в АТ, що здійснює виробництво електричної енергії, та як наслідок – суттєве погіршення фінансового стану останнього. Крім того, із урахуванням специфіки роботи АТ та його структурних підрозділів повна зупинка роботи підприємства є неможливою.

Суд установив, що на період введення простою АТ продовжувало працювати, виробляти електроенергію та здійснювати її продаж споживачам. Таким чином, АТ не здійснювало повної зупинки своєї роботи.

Читайте також: Відсутність працівника на роботі у зв’язку з самовільним використанням ним права на профспілкове навчання без оформлення додаткової відпустки є прогулом

Водночас такі обставини, як обмеження роботи станційного обладнання, зниження рентабельності виробництва та наявність дебіторської заборгованості не є належними підставами для введення на підприємстві простою.

Крім цього, суд не встановив, що підприємство пропонувало працівникам переведення за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві на весь час простою або на інше підприємство, але в тій самій місцевості, що свідчить про порушення відповідачем вимог ст. 34 КЗпП України.

Отже, Верховний Суд встановив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач порушив процедуру щодо введення простою, оскільки відсутні передбачені ст. 34 КЗпП України умови для оголошення простою, тобто зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Також Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що встановлення неповного робочого часу з одним робочим днем на тиждень тривалістю дві години для деяких працівників АТ суперечить вимогам ч. 3 ст. 32 КЗпП України, оскільки суд не встановив і відповідач не довів наявність змін в організації виробництва і праці, тому відсутні підстави для зміни істотних умов праці.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Продовжити читання →

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Digital-партнер


© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2024
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.