Судова практика
Не є виправданим самозахистом застосування обвинуваченим револьвера для відстрілу гумових куль у громадському місці за відсутності реальної загрози його життю чи здоров’ю
5 листопада 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 759/8667/21 задовольнив касаційну скаргу прокурора, який стверджував про необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції щодо вчинення обвинуваченим пострілів з метою самозахисту.
Фігурант разом зі своїми знайомими проводив дозвілля, розпиваючи алкогольні напої, в ході чого до них підійшов раніше невідомий потерпілий та зробив йому зауваження щодо голосного спілкування з нецензурними висловлюваннями вночі, на що останній спровокував словесний конфлікт та, усвідомлюючи, що знаходиться в громадському місці, де є скупчення громадян, провокуючи хуліганські дії, безпричинно умисно декілька разів вдарив потерпілого кулаками в обличчя.
Потім дістав з нагрудної сумки револьвер, призначений для відстрілу гумових куль, та здійснив не менше двох пострілів в потерпілого, влучивши останньому в груди, чим заподіяв легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, після чого зник з місця злочину.
Вироком районного суду його було засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням.
Апеляційним судом вирок місцевого суду скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України через відсутність в діянні складу кримінального правопорушення з тих мотивів, що наведені у вироку докази, в тому числі показання потерпілого, вказують на те, що громадський порядок обвинувачений не порушував, а наявний при ньому травматичний револьвер він використав не з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, а з метою самозахисту.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що апеляційний суд не спростував висновків місцевого суду про те, що фігурант, застосувавши вогнепальну зброю в публічному місці, своїми діями грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особистою зухвалістю.
Верховний Суд вказав, що суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій.
Апеляційний суд на порушення принципу безпосередності дослідження доказів, не дослідив всі докази, на які послався суд першої інстанції на підтвердження винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, надав їм іншу оцінку та дійшов до висновку, що громадський порядок він не порушував, а наявний при ньому травматичний револьвер він використав з метою самозахисту від протиправних дій потерпілого.
Апеляційний суд, надавши оцінку діям потерпілого та зазначивши, що той сам спровокував конфлікт, не встановив чи дійсно в обстановці, що склалася, була реальна загроза життю чи здоров’ю обвинуваченого, який перебував в компанії з трьома своїми знайомими, а застосування ним вогнепальної зброї в громадському місці – виправдане.
При цьому суд апеляційної інстанції безпосередньо не допитав потерпілого, не дослідив висновок експерта, протоколи огляду місця події, слідчих експериментів, які суд першої інстанції дослідив, оцінив їх у сукупності та, пославшись на них, дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Таким чином, висновки апеляційного суду щодо відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, є передчасними, тому Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
