Судова практика
Не зазначення в протоколі обшуку технічних характеристик засобу фіксації і технічного носія не спростовує самого факту застосування такого засобу та змісту зафіксованої інформації
6 грудня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 729/700/21 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який стверджував, що протокол обшуку є неналежним та недопустимим доказом.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що протокол обшуку помешкання засудженого є неналежним та недопустимим, оскільки відеозапис під час проведення вказаної процесуальної дії не проводився, бо в протоколі відсутні будь-які відомості про проведення відеофіксації обшуку помешкання, а також не вказано технічних характеристик засобу фіксації та носія інформації, на якому зафіксовано процесуальну дію.
Верховний Суд вказав, що відповідно до змісту ч. 10 ст. 236 та ч. 1 ст. 107 КПК обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов’язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису.
У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 КПК запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід’ємним додатком до протоколу.
Згідно із ч. 6 ст. 107 КПК незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов’язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.
Верховний Суд встановив, що в цьому провадженні технічна фіксація процесуальної дії здійснювалася за допомогою відеокамери на флеш карту та створено відеофайли. Ці файли, згідно із журналом судового засідання, були безпосередньо переглянуті під час судового засідання районного суду, а також були предметом дослідження суду апеляційної інстанції.
Судами було встановлено, що обшук в житловому приміщенні був проведений у відповідності з вимогами ст. ст. 234–236 КПК на законних підставах, відповідно до ухвали слідчого судді та у присутності двох понятих та самого засудженого. Протокол обшуку був складений та підписаний уповноваженою особою – слідчою, а також понятими, представниками поліції та засудженим.
Читайте також: Якщо на проголошення повного тексту судового рішення ніхто не прибув, фіксування судового засідання не обов’язкове
Крім того, слідча перед початком проведення обшуку інформувала всіх присутніх про ведення відеофіксації слідчої дії за допомогою відеокамери марки «Панасонік» і збереження інформації на магнітний носій.
Відеозапис, зафіксований на вказаному носію інформації, повністю відображає весь хід проведення обшуку в господарстві засудженого та узгоджується з показами свідків, які стверджували, що слідчим було оголошено ухвалу слідчого судді про обшук, копія якої вручено обвинуваченому, роз’яснено права та обов’язки, повідомлено, що проводитиметься відеофіксація слідчої дії.
Не зазначення в протоколі обшуку технічних характеристики засобу фіксації та технічного носія не спростовують самого факту застосування такого технічного засобу та змісту зафіксованої за допомогою цього технічного засобу інформації. Сторони кримінального провадження не висловлювали зауважень щодо невідповідності фіксації дійсному перебігу обшуку.
Отже, Верховний Суд не визнав того, що відсутність у протоколі обшуку відомостей про проведення його відеофіксації, є істотним порушенням, що впливає на допустимість цього протоколу як доказу.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
