Судова практика
Негативні наслідки неодержання орендарем направленого йому звернення орендодавця покладаються на орендаря
19 травня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/719/19 залишила без задоволення касаційну скаргу орендаря, який був належним чином повідомлений про припинення дії договору оренди.
Фонд державного майна України уклав із фізичною особою-підприємцем договір оренди нерухомого майна. Впродовж 3 років договір неодноразово пролонгувався доки зрештою Фонд не направив на адресу орендаря заяву про припинення чинності договору оренди у зв’язку із закінченням строку дії, і відмовою орендарю у продовженні строку дії договору оренди на наступний термін. Однак поштове повідомлення було повернуто Фонду у зв’язку із закінченням встановленого строку зберігання. Оскільки попри те, що договір оренди було припинено, орендар продовжував безпідставно користуватись державним нерухомим майном, Фонд звернувся з позовом про виселення в примусовому порядку.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, позов було задоволено в повному обсязі. Суди дійшли висновку, що відправлення позивачем повідомлення про припинення чинності договору оренди у зв’язку із закінченням строку його дії було здійснене відповідно до положень ст. 764 ЦК України та ст. 17 Закону України від 10 квітня 1992 р. № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна», що підтверджувалося належними та допустимими доказами.
У касаційній скарзі орендар вказував, що заява позивача не містила посилання на причини відмови в продовженні строку дії договору оренди, чим порушено переважне право скаржника як орендаря на продовження дії договору оренди, передбачене приписами ч. 3 ст. 17 Закону № 2269-XII.
Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу, дійшла висновку, що наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами відповідно до встановлених судами обставин справи свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.
Таким чином Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 23 квітня 2019 р. у справі № 904/2997/18, зазначивши, що негативні наслідки неодержання орендарем (у тому числі фізичною особою-підприємцем) звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на орендаря (у тому числі на фізичну особу-підприємця), а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.
Підготував Леонід Лазебний
