Судова практика
Неналежне реагування посадової особи поліції на заяву про кримінальне правопорушення не може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства
Незалежно від того, якими нормами керувався співробітник поліції, надаючи відповідь на заяву позивача про порушення кримінального провадження, це не впливає на його процесуальний статус і на порядок оскарження його дій
6 лютого 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу у справі № 705/406/18 (провадження № 11-1199апп18) за позовом заявника до начальника Уманського відділу поліції про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії за касаційною скаргою особи на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 р.
У січні 2018 р. заявник звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом, у якому просив: визнати дії начальника Уманського відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області щодо неповної перевірки поданої позивачем заяви недбалістю та неуважністю; скасувати висновок, складений за результатом перевірки цієї заяви; зобов’язати начальника Уманського відділу поліції вчинити дії щодо повторної перевірки заяви; зобов’язати відповідача відшкодувати заявнику збитки в сумі 3873 грн. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач не належним чином здійснив перевірку викладених у його заяві обставин щодо вчинення кримінального правопорушення.
Уманський міськрайонний суд Черкаської області передав справу до Черкаського окружного адміністративного суду, мотивувавши своє рішення тим, що розгляд і вирішення спору, який виник між сторонами, належить до компетенції окружного адміністративного суду, а не місцевого загального суду як адміністративного.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою скасував ухвалу суду першої інстанції та постановив нову, якою закрив провадження в адміністративній справі з тих мотивів, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів і не може бути розглянутий у порядку адміністративного судочинства.
У касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду, встановити підсудність справи та продовжити її розгляд. На переконання скаржника, апеляційний суд неправильно застосував норми, якими врегульовано правила підсудності справи.
За результатами розгляду Велика Палата встановила, що предметом спору в цій справі є неналежні, на думку позивача, дії відповідача щодо розгляду заяви, в якій він ставив питання про порушення кримінального провадження. Неналежність розгляду заяви позивач убачав у тому, що співробітники Уманського відділу поліції не допитали зазначених у ній осіб, не зняли відбитків пальців та не оглянули місце події, а заява була розглянута за Законом України від 2 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян» поверхово та зі спотворенням наведених у ній фактів про вчинення кримінальних правопорушень.
Як убачається зі змісту заяви позивача від 3 жовтня 2017 р., він звернувся до Уманського відділу поліції з метою повідомити про факти кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 162, 194 КК України, та просив порушити кримінальне провадження на цій підставі. Отже, у межах спірних правовідносин позивач і відповідач діють як учасники кримінального провадження, права і обов’язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.
Та обставина, що відповідь на заяву позивача була надана відповідно до Закону України «Про звернення громадян», не змінює суті спірних правовідносин, оскільки незалежно від того, якими нормами керувався відповідач, надаючи відповідь на заяву позивача про порушення кримінального провадження, це не впливає на його процесуальний статус, а відтак і на те, що його дії і рішення за результатами розгляду цієї заяви можуть бути оскаржені лише за правилами і в порядку, визначеному КПК України.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд апеляційної інстанції загалом дійшов правильного висновку про те, що спір у цій справі не можна розглядати у порядку адміністративного судочинства, і закрив провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС, однак залишив поза увагою положення ч. 1 ст. 239 КАС, якою визначено обов’язок суду роз’яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи у разі закриття провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС.
Таким чином, під час перегляду цієї справи Велика Палата дійшла висновку, що вимоги, які стосуються відшкодування збитків, можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, щодо решти вимог – позивач може захистити свої права, звернувшись до місцевого загального суду в порядку, передбаченому КПК України.
Підготував Леонід Лазебний
