Судова практика
Необізнаність нового власника заставного транспортного засобу про неможливість його відчуження не унеможливлює погашення заборгованості за рахунок цього майна
2 грудня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 587/2383/19 відмовив у задоволенні касаційної скарги особи, яка придбала заставний автомобіль.
Банк звернувся до суду з позовом до позичальника, іншої особи про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет застави. На забезпечення виконання кредитних зобов’язань між банком і позичальником було укладено договір застави транспортного засобу, яким, зокрема передбачено, що відчуження предмета застави здійснюється заставодавцем тільки за письмовою згодою заставодержателя. Проте позичальник усупереч умовам договору та без письмової згоди позивача відчужив предмет застави іншому відповідачу.
Читайте також: Договір купівлі-продажу майна, вчинений задля недопущення звернення стягнення на нього, є фраудаторним
Районний суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задовольнив, вказавши, що зміна власника заставного транспортного засобу, відносно якого зареєстроване обтяження, не є перешкодою для задоволення за рахунок цього майна вимог банку у разі порушення заставодавцем своїх кредитних зобов’язань.
Розглянувши касаційну скаргу нового власника заставного транспортного засобу, Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Читайте також: Звернення стягнення на предмет іпотеки з одночасним стягненням суми боргу не є подвійним стягненням
Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
За умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави, застава зберігає свою силу для нового власника майна. В іншому випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 3 квітня 2013 р. у справі № 6-7цс13, від 19 листопада 2014 р. у справі № 6-168цс14 та у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 р. у справі № 463/3582/17, від 18 грудня 2019 р. у справі № 619/4033/18 та від 18 березня 2020 р. у справі № 202/5584/18.
Із матеріалів справи відомо, що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстроване обтяження на автомобіль з терміном дії до 6 грудня 2016 р., який було продовжено до 20 липня 2021 р.
Зазначеним спростовується твердження нового власника заставного транспортного засобу про безпідставне задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет застави з огляду на те, що він не є заставодавцем за договором застави, а є добросовісним набувачем майна, оскільки не знав і не міг знати про існування цього договору та наявне обтяження майна при купівлі автомобіля.
Отже, Верховний Суд сформулював висновок, що необізнаність нового власника заставного транспортного засобу про неможливість відчуження спірного автомобіля з огляду на його перебування в заставі не є підставою для заперечення можливості кредитора (заставодержателя) реалізувати право на погашення кредитної заборгованості за рахунок заставного майна.
Підготував Леонід Лазебний
