Судова практика
Необізнаність особи щодо її батьківства свідчить про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом про оспорювання батьківства
25 січня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 756/10603/17 відмовив у задоволенні касаційної скарги відповідачки у справі за позовом про виключення запису щодо батька з актового запису про народження дитини.
Чоловік звернувся до суду з позовом до колишньої дружини про виключення запису про народження дитини та оспорювання батьківства.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску строку, встановленого ст. 56 КпШС України, на звернення до суду з позовом, який є преклюзивним, не знайшовши підстав для його поновлення.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позовні вимоги задовольнив, мотивуючи тим, що для правильного застосування ч. 1 ст. 56 КпШС України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про своє батьківство, а й об’єктивна можливість цієї особи знати про своє батьківство.
Судом встановлено, що за результатом аналізу ДНК-тесту від 16 вересня 2016 р., можливість біологічного батьківства позивача по відношенню до дитини повністю виключена. Вказане свідчить про об’єктивну обізнаність позивача про відсутність свого батьківства саме з часу отримання ДНК-тесту, а отже – про відсутність підстав вважати позовну давність пропущеною.
Розглянувши касаційну скаргу відповідачки, Верховний Суд вказав, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 р. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 р. у справі № 753/7478/18.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що спірний актовий запис, згідно з яким батьком дитини записано позивача, здійснено 9 грудня 2003 р., обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення КпШС України, чинні на час їх виникнення.
Такий висновок суду апеляційної інстанції є правильним та узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 17 вересня 2018 р. у справі № 757/36468/16-ц, від 19 грудня 2018 р. у справі № 336/2362/16-ц, від 20 жовтня 2021 р. у справі № 473/1343/18, від 22 червня 2022 р. у справі № 334/1998/18.
Читайте також: Непоінформованість чоловіка про застосування донорських ембріонів для штучного запліднення дає йому право оспорювати батьківство
Посилаючись на поважність причин пропуску строку на звернення до суду, позивач вказував на те, що не мав сумніву щодо свого батьківства стосовно дитини, однак йому стало відомо, що на момент реєстрації 5 серпня 2003 р. шлюбу з жінкою остання перебувала у шлюбі з квітня 2001 р. з іншою особою. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану районного управління юстиції 25 лютого 2016 р. актовий запис про шлюб, складений 5 серпня 2003 р., було анульовано на підставі ст. 39 СК України. Після цього у позивача виникли сумніви щодо його біологічного батьківства стосовно дитини. За результатом аналізу ДНК-тесту від 16 вересня 2016 р. можливість біологічного батьківства позивача щодо дитини повністю виключена.
Отже, необізнаність позивача про те, що він не є батьком дитини свідчить про поважність причин пропуску строку, встановленого ст. 56 КпШС України, на звернення до суду з позовом про оспорювання батьківства.
Доводи касаційної скарги зводяться лише до того, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом про оспорювання батьківства, встановлений ст. 56 КпШС України.
Однак, позбавлення позивача права на оспорення свого батьківська щодо дитини лише з причин пропуску ним позовної давності, без з’ясування всіх обставин справи, за наявності обґрунтованих причин пропуску такого строку, за висновком ВС, не посприяло дотриманню принципу справедливості, балансу між правами та обов’язками позивача та відповідача, з урахуванням інтересів дитини та права на повагу до приватного життя позивача.
Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Аналогічного за змістом висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 10 травня 2022 р. у справі № 473/1343/18 та від 29 червня 2022 р. у справі № 753/7478/18.
Підготував Леонід Лазебний
