Судова практика
Непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань є злісною, якщо відмова від виконання вимог була неодноразовою, демонстративною чи зухвалою
4 серпня 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 688/819/19 задовольнив частково касаційну скаргу засудженого, вказавши, що під час кваліфікації за ст. 391 КК суд повинен перевірити, чи належали зауваження, зроблені представником адміністрації установи відбування покарання, за своїм змістом та інформаційним навантаженням до чітко й конкретно сформульованої законної вимоги, а також з’ясувати, чи є відсутність реагування засудженого на зауваження представника адміністрації установи виконання покарання відкритою, демонстративною відмовою від виконання конкретних законних вимог або розпоряджень такого представника.
Вироком міськрайонного суду, залишеним без змін апеляційним судом, фігуранта було засуджено за ст. 391 КК України за те, що він, відбуваючи покарання у виправній колонії, на шлях виправлення не став та допустив 55 порушень режиму відбування покарання, за які притягувався до дисциплінарної відповідальності, в тому числі 9 разів поміщався до дисциплінарного ізолятору (ДІЗО), та три рази до приміщення камерного типу (ПКТ).
Читайте також: Позов про визнання неправомірною бездіяльності прокурора під час виконання вироків підлягає розгляду в адміністративному суді
У касаційній скарзі засуджений зазначав, що в його діях відсутній склад інкримінованого злочину, оскільки:
– у вироку не встановлено, що він протягом року піддавався стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночну камеру) або на більш суворий режим відбування покарання, а потім знову вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань;
– судом не перевірено чи мали службові особи, які висували вимоги, діяти від імені адміністрації установи виконання покарань.
Верховний Суд скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції, вказавши, що апеляційний суд усунувся від належної перевірки доводів сторони захисту та у своєму рішенні формально зазначив, що усі обставини, з’ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення вироку, були всебічно досліджені в суді, їм дано відповідну оцінку, тому дії фігуранта за ст. 391 КК кваліфіковані вірно.
Однак, такі висновки не було обґрунтовано, адже обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є законна вимога адміністрації, тобто чітко та конкретно сформульована, наполеглива законна вимога представника адміністрації установи до засудженого вчинити певні дії, що передбачені законом або припинити вчинення ним протиправних дій.
Читайте також: Додаткова винагорода працівникам системи виконання покарань в районах проведення воєнних дій – пропорційно часу проходження служби
Судом не було перевірено, чи зроблені зауваження молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Державної установи «Виправна колонія» за своїм змістом та інформаційним навантаженням належали до чітко та конкретно сформульованої законної вимоги, адже зауваження по своїй суті є докором, вказівкою на помилку в поведінці.
Крім того, не з’ясовано чи «на зауваження не відреагував» є відкритою, демонстративною відмовою засудженого від виконання конкретних законних вимог або розпоряджень.
В ході апеляційної процедури взагалі не досліджувалось порушене стороною захисту питання про те чи були службові особи установи, окремо по кожному інкримінованому фігуранту епізоду, тими суб`єктами, які мають право за диспозицією ст. 391 КК України висувати вимоги адміністрації установи виконання покарань, що прямо впливає на законність таких вимог.
Не відреагував належним чином апеляційний суд і на протиріччя, які містяться у вироку, не перевірив відповідність висновків суду встановленим фактичним обставинам, натомість продублював їх.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції всупереч вимог ст. 404, 419 КПК України не надав належної оцінки доводам захисту, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, не достатньо повно їх перевірив, не дав на них відповідей та не зазначив підстав, з яких скарги визнано необґрунтованими.
Підготував Леонід Лазебний
