Судова практика
Неприйняття диспетчером служби 103 рішення про скерування бригади екстреної медичної допомоги за викликом може розцінюватися як протиправна бездіяльність і бути підставою для відшкодування моральної шкоди
22 жовтня 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 761/415/24 залишив без задоволення касаційну скаргу позивачки, яка звернулася до суду з позовом про визнання рішення протиправним, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що вона здійснила виклик за номером «103» щодо надання екстреної медичної допомоги її батьку. Диспетчер прийому виклику оперативно-диспетчерської служби, витрачаючи дорогоцінний час (розмова тривала 3 хвилини 31 секунду), не передала виклик, не скерувала бригаду екстреної медичної допомоги, а надала їй додатковий номер телефону, на який запропонувала зателефонувати, оскільки місце події не належить до території обслуговування відповідача.
Як наслідок, за її викликом була направлена бригада екстреної швидкої медичної допомоги іншої станції екстреної медичної допомоги, яка прибула через 69 хвилин після першого повідомлення на номер «103».
Вказаними діями диспетчер фактично відмовила позивачці в обслуговуванні, оскільки не передала виклик між оперативно-диспетчерськими службами через інформаційно-аналітичну систему «Централь 103» іншій службі за належністю та не ухвалила рішення щодо обслуговування виклику.
Внаслідок протиправної поведінки диспетчера її батьку було надано екстрену швидку медичну допомогу несвоєчасно, внаслідок чого він за дві хвилини до прибуття карети швидкої допомоги помер.
Рішенням районного суду у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивачка не довела належними та допустимими доказами, що внаслідок дій диспетчера настала смерть її батька, як і не довела завдання їй моральної шкоди.
Читайте також: Позов про відшкодування моральної шкоди, завданої поданням апеляційної скарги в іншій справі, не підлягає розгляду в судах
Апеляційний суд рішення районного суду скасував, позов задовольнив частково, визнавши доведеною неправомірність дій диспетчера, оскільки вона не мала передбачених законодавством повноважень надання будь-якого іншого номеру телефону для подальшого повторного виклику швидкої медичної допомоги.
У касаційній скарзі позивачка зазначала, що апеляційний суд, правильно встановивши вину у діях відповідача, не врахував, що розмір грошової компенсації у сумі 5 000 грн не відповідає завданій позивачці моральній шкоді (втрачене життя, що є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню).
Верховний Суд вказав, що ч. 1 – 3 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд, правильно встановивши обставини справи, характер спірних правовідносин, вірно застосувавши норми права, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, оскільки позивачкою доведено належними та допустимими доказами протиправну поведінку диспетчера прийому виклику оперативно-диспетчерської служби відповідача, яка не мала передбачених законодавством повноважень надання будь-якого іншого номеру телефону для подальшого повторного виклику швидкої медичної допомоги.
Визначаючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд виходив із положень ст. 23, 1167 ЦК України, врахувавши характер і обсяг страждань, яких зазнала позивачка та інші обставини справи, зазначивши, що розмір моральної шкоди у 5 000 грн відповідає вимогам розумності та справедливості.
У п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз’яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів ВС вирішила, що апеляційний суд врахував усі обставини справи, зокрема, моральні страждання позивачки, їх тривалість, вимушені зміни у її житті, а тому погодився із визначеним судом розміром моральної шкоди.
Посилання касаційної скарги зводяться до незгоди з визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди, необхідністю переоцінки доказів у справі та збільшення розміру шкоди, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 19 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
