Судова практика
Нецензурна лайка в поданому до суду документі – зловживання процесуальними правами
Вживання учасниками судового процесу нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями) та іншими учасниками процесу може бути визнане зловживанням процесуальними правами і служити підставою для залишення процесуального документа без розгляду
13 березня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула у справі № 199/6713/14-ц касаційну скаргу фізичної особи на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання ухвали суду у справі за позовом фізичної особи, в інтересах якого діяла Громадська організація «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація», до Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, – Дніпропетровське міське управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю посадової особи органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування.
1 березня 2018 р. скаржник звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця – порушення встановленого Законом «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII строку вчинення процесуальної дії, а також визнання неправомірним рішення державного виконавця і зобов’язання прийняти до виконання виконавчий документ.
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 2 квітня 2018 р., залишеною без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 р., скаргу задовольнив частково, мотивуючи рішення тим, що державний виконавець безпідставно встановив невідповідність виконавчого документа вимогам ст. 4 Закону «Про виконавче провадження», оскільки мав можливість звернутися до суду із заявою про встановлення порядку його виконання чи роз’яснення.
У вересні 2018 р. Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу, вважаючи, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права. У касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 2 квітня 2018 р. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 р. й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.
У касаційній скарзі Міністерство юстиції наполягало, що виконавчий документ мають виконувати органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не органи державної виконавчої служби.
Спір щодо виконання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, судових рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», має розглядатись адміністративним судом за правилами адміністративного судочинства, а повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання ніяк не порушує прав скаржника на виконання судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду своєю постановою скасувала рішення судів першої та апеляційної інстанцій і залишила скаргу без розгляду, вмотивувавши своє рішення тим, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим приписами ЦПК України (ст.ст. 175, 177), з урахуванням особливостей, визначених у ч. 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». У разі відсутності спеціальних приписів щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, для розгляду таких скарг мають застосовуватися приписи ЦПК України, якими врегульовані аналогічні питання, зокрема, щодо учасників цивільного процесу, їхніх прав і обов’язків (ст.ст. 42–47, 55–64), судових викликів і повідомлень (ст.ст. 128– 131), заходів процесуального примусу (гл. 9 розд. ІІІ), відкриття провадження у справі (гл. 2 розд. ІІІ), розгляду справи по суті (гл. 6 розд. ІІІ), апеляційного та касаційного оскарження судових рішень (гл. 1, 2 розд. V).
Учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (п. 1 ч. 2 ст. 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України). За змістом ч. 2 ст. 44 перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
У цій справі суди першої й апеляційної інстанцій розглянули скаргу незважаючи на те, що скаржник неодноразово використовує нецензурну лексику, лайливо характеризує державного виконавця та його роботу і стверджує, що звернувся до суду за захистом своїх прав саме тому, що державний виконавець має певні характеристики.
Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву чи клопотання (ч. 3 ст. 44 ЦПК України).
Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності цих осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (п.п. 2 і 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.ч. 1, 2 вказаної статті).
З огляду на це, вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені ч. 3 ст. 44 ЦПК України, що й було зроблене.
Підготував Леонід Лазебний
