Судова практика
Неучасть територіальних органів Мін’юсту у виконавчих діях із виконання рішення суду про участь батька у вихованні та спілкуванні з дитиною може унеможливити його виконання
8 березня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 1309/9120/12 задовольнив частково касаційну скаргу батька, оскільки державним виконавцем не були виконані обов’язки з виконання судового рішення.
Батько звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність заступника начальника відділу державної виконавчої служби та міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій стверджував, що дії державного виконавця щодо обов’язку реалізації його права на виконання домовленостей про побачення батька з дитиною не виконувалися.
Районний суд у задоволенні скарги відмовив, вважаючи, що державним виконавцем, який діє в межах своїх повноважень, не допущено порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Апеляційний суд ухвалу районного суду скасував й ухвалив нове рішення, яким скаргу задовольнив частково, зазначивши, що державним виконавцем не виконані обов’язки та не вжиті всі можливі заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Розглянувши касаційну скаргу батька, Верховний Суд вказав, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про невжиття державним виконавцем всіх визначених спеціальним законом заходів щодо виконання судового рішення про усунення перешкод для участі у вихованні дитини, зокрема державний виконавець не використовував належним чином надані йому повноваження з накладання штрафів та внесення подання про притягнення до кримінальної відповідальності боржниці у зв`язку з невиконанням рішення суду.
Під час вчинення виконавчих дій державний виконавець лише обмежувався складанням актів про залучення представників органу опіки і піклування, а також намагався залучити експерта-психолога до участі у виконавчому провадженні.
Пунктом 6 розд. IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5, передбачено, що при виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною державний виконавець за потреби залучає органи опіки та піклування.
Ураховуючи тривалість невиконання рішення суду щодо участі батька у вихованні дитини та спілкуванні із нею, а також небажання дитини спілкуватись з батьком, на час звернення заявника до суду із скаргою державний виконавець не вжив достатніх заходів щодо активної співпраці з представниками органу опіки та піклування, залучення їх до роботи з дитиною та тим із батьків, з яким дитина проживає, з метою налагодження стосунків та усунення ознак відчуження одного з батьків.
Отже, державним виконавцем не виконані обов’язки з виконання судового рішення та не вжиті всі можливі й необхідні заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, для належного виконання судового рішення.
Однак, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні скарги. Встановлення судом самого лише факту непромірної бездіяльності державного виконавця не є достатнім заходом здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.
Звертаючись до суду, заявник просив суд визнати неправомірною бездіяльність міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо примусового виконання рішення районного суду у справі № 1309/9120/12 про участь батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою та відсутність виконання рішення про побачення з дитиною згідно з рішенням ЄСПЛ у справі № 12962/19 «Вихованок проти України» від 7 жовтня 2021 р.; зобов’язати міжрегіональне управління Міністерства юстиції невідкладно вчинити дії щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання зазначених рішень та цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляє ознаки відчуження одного з батьків.
Оскільки для проведення виконавчих дій з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача та виконання рішення суду про контакт батька з дитиною міжрегіональне управління Міністерства юстиції активно не долучалось, доречних програм чи інших релевантних заходів не вживало, вимоги заявника в частині зобов’язання міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання судового рішення у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В іншій частині постанову апеляційного суду Верховний Суд залишив без змін.
Підготував Леонід Лазебний
