Судова практика
Невиконання замовником будівництва обов’язку з пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не є триваючим порушенням
22 вересня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 925/756/19 відступила від правового висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо позовної давності стосовно вимог про визнання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним.
Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі виконавчого комітету міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання укладеним договору пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в редакції, викладеній у позовній заяві, та про стягнення з останнього на користь міської ради пайового внеску.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на порушення вимог ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не забезпечив пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладення відповідного договору та не підписав надісланий йому примірник договору.
ТОВ подало до суду заяву з вимогою про застосування позовної давності.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, відмовлено в задоволенні позову у зв’язку з пропуском прокурором позовної давності та відсутністю поважних причин її пропуску. Суди вважали, що об`єкт будівництва, щодо якого не був укладений договір про пайову участь і несплачені кошти пайової участі, був прийнятий в експлуатацію 18 квітня 2012 р., про що позивачу стало відомо 27 квітня 2012 р. з одержаного від відповідача сертифіката про введення об`єкта в експлуатацію. Відповідно саме з 27 квітня 2012 р. почався перебіг трирічної позовної давності, яка спливла 27 квітня 2015 р. А позов у цій справі було подано 18 червня 2019 р.
У касаційній скарзі прокурор посилався на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 362/75/17 від 16 січня 2019 р., у якій суд дійшов висновку про те, що дії відповідача з несвоєчасного укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не обмежуються в часі. Тому порушення відповідачем своїх обов`язків є триваючим.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, встановивши факт звернення до суду з цим позовом лише у червні 2019 р., тобто поза межами загальної позовної давності у три роки, про застосування якої заявлено відповідачем у справі, тоді як перебіг позовної давності за позовними вимогами про визнання укладеним договору про пайову участь почався 27 квітня 2012 р.
У постанові від 16 січня 2019 р. у справі № 362/75/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав, що дії відповідача щодо несвоєчасного укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який укладається на пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію, не є такими, що обмежені в часі, оскільки Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не містить приписів, згідно з якими замовник звільняється від своїх обов’язків щодо укладення договору про пайову участь у разі незвернення до відповідного органу з відповідною заявою. Тому порушення відповідачем у цій справі своїх обов’язків є триваючим.
Втім, абз. 1 ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, чітко встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію. Відповідно з дати, коли позивач довідався чи мав довідатися про те, що об’єкт введено в експлуатацію, але договір пайової участі не укладений і починає перебіг позовна давність.
Фактичні обставини, встановлені судами у справі, підтверджують покладені в основу судових рішень висновки про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на пропуск позовної давності.
Велика Палата Верховного Суду визнала за необхідне відступити від висновку, викладеного Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 р. у справі № 362/75/17, адже невиконання відповідачем обов’язку щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплати пайового внеску не є триваючим порушенням, а отже, таке тривале невиконання не може бути підставою для незастосування визначеної у ст. 257 ЦК України загальної позовної давності до таких правовідносин.
Підготував Леонід Лазебний
