Судова практика
Невизначення в договорі про поділ майна подружжя конкретного переліку майна, яке є речами домашнього вжитку, не є підставою для його розірвання
21 серпня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 752/13657/21 залишив без задоволення касаційну скаргу позивача, який просив поділити майно подружжя.
Чоловік звернувся до суду з позовом до колишньої дружини, у якому просив розірвати договір про поділ майна подружжя; поділити майно подружжя шляхом визнання за ним права власності на таке майно: 1/2 частину квартири та 1/2 частини автомобіля; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за відповідачкою право власності на 1/2 частину квартири та 1/2 частину спірного автомобіля.
Між сторонами укладено нотаріально посвідчений договір про поділ майна подружжя, за умовами якого вони дійшли згоди добровільно розділити майно, придбане у шлюбі, а саме: однокімнатну квартиру та автомобіль передати в особисту приватну власність відповідачки, а в особисту приватну власність позивача переходять предмети домашнього вжитку, не визначені окремо у договорі.
Умови цього договору позивач виконав, однак відповідачка своїх зобов’язань не виконує, не йде на зустріч не тільки щодо передання такого майна (предметів), а й щодо визначення його предметного та кількісного складу, в результаті чого він взагалі нічого не отримав.
Читайте також: Поділ майна подружжя може бути здійснено як за домовленістю, так і за рішенням суду під час шлюбу чи після його розірвання
Районний суд позов задовольнив.
Апеляційний суд рішення районного суду скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив, адже позивач не вимагає передання у його власність майна, на яке він претендував та яке він бажав отримати за результати спільної згоди щодо поділу майна, а фактично ставить питання про новий поділ квартири та автомобіля, що за згодою сторін перейшли у власність відповідачки.
У касаційній скарзі позивач зазначав, що згадані в позові речі фактично є майном, яке він очікував отримати в результаті виконання договору про поділ майна подружжя, однак в дійсності у повному обсязі або частково отримати внаслідок діянь відповідачки не зміг.
Верховний Суд вказав, що дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 1 ст. 64 СК України).
Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений (ч. 2 ст. 69 СК України).
Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що в СК України не визначено підстав розірвання договору про поділ майна подружжя, тому не виключається розірвання такого договору внаслідок істотного порушення чи в інших випадках, встановлених договором або законом.
При цьому сторона, яка порушує питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке спричиняє для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оціночне поняття «істотність порушення договору» законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття – «значна міра» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 р. у справі № 289/718/18).
Встановивши, що позивач не звертався до відповідачки з пропозиціями про внесення змін до договору щодо визначення конкретного переліку майна, який визначений у договорі як речі домашнього вжитку, не направляв їй претензій щодо передання конкретних речей домашнього вжитку, які погоджені сторонами договору, відповідачка не відмовлялася їх передати, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для розірвання укладеного сторонами договору з підстав істотного порушення відповідачкою його умов, адже позивач не довів належними і допустимими доказами істотного порушення відповідачкою умов договору про поділ майна подружжя та ступеня позбавлення позивача того, на що він розраховував.
Саме по собі невизначення конкретного переліку майна, яке за умовами договору є речами домашнього вжитку, не є підставою для його розірвання.
Отже, Верховний Суд визнав, що суд апеляційної інстанції врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі № 6-75цс13, і залишив касаційну скаргу позивача без задоволення.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
