Судова практика
Незарахування чи неналежне зарахування банком отриманих від вкладників коштів не впливає на дійсність договору банківського вкладу
Недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
10 квітня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 463/5896/14-ц за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до вкладника про визнання договору нікчемним.
За матеріалами справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нікчемним «Договір № 1230475 на вклад «Депозитний» на ім`я фізичної особи» від 8 липня 2013 р., укладений через уповноважену особу, мотивуючи позов тим, що Личаківський районний суд м. Львова розглядає кримінальне провадження у справі № 463/5082/14-к щодо вчинення згаданою уповноваженою особою злочинів, і в тому кримінальному провадженні відповідач заявив до позивача цивільний позов про стягнення 74 710,70 грн, а підставою заявленого цивільного позову визначив саме договір банківського вкладу.
При цьому, відповідач (на переконання позивача) не має доказів на підтвердження укладення договору банківського вкладу, а надана ним «заява про прихід готівки» від 8 липня 2013 р. № 1230475 не відповідає за формою та змістом вимогам нормативно-правових актів у сфері банківської діяльності. Відповідач кошти як вклад у банк не вносив, а тому жодних зобов`язальних відносин між сторонами не виникло. З огляду на це та згідно з ч. 2 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу є нікчемним.
Личаківський районний суд м. Львова позов задовольнив, а Апеляційний суд Львівської області це рішення скасував та ухвалив нове про відмову у задоволенні позову, вмотивувавши його тим, що висновок щодо належного способу захисту вкладника банку у разі викрадення вкладу працівником банку сформулював Верховний Суд України у постанові від 6 квітня 2016 р. у справі № 6-352цс16.
Відповідно до цього висновку після того, як вкладник на підставі договору банківського вкладу передав гроші уповноваженій особі банку, власником грошей став банк. А тому в разі їх викрадення шкода є завданою банку, а не вкладнику. Вкладник повинен вимагати від банку не відшкодування шкоди, а виконання обов`язку за договором банківського вкладу – повернення суми вкладу та процентів за користування ним.
З договору банківського вкладу, укладення якого зумовлене переданням коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов`язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника). Не може бути підставою для визнання нікчемним договору банківського вкладу те, що заява не відповідає вимогам нормативно-правових актів у сфері банківської діяльності, а описка чи помилка в номері рахунку не може бути обставиною, яка впливає на дійсність правочину.
У своїй касаційній скарзі позивач просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції з посиланням на те, що сторони не дотримали письмової форми договору банківського вкладу та суд апеляційної інстанції залишив поза увагою неналежне оформлення касового документа та неправильно застосував висновок Верховного Суду України у справі № 6-352цс16, оскільки обставини в останній стосувались розгляду позову вкладника до банку про повернення вкладу/відшкодування шкоди за умови дотримання письмової форми договору.
Аргументи позивача додатково підтвердив Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2017 р. у справі № 6-109цс17, який скасував ухвалу касаційного суду та рішення апеляційного суду і залишив в силі рішення суду першої інстанції про визнання нікчемним укладеного договору банківського вкладу. (Обставини у справі № 6-109цс17 та у справі № 463/5896/14-ц є аналогічними).
Верховний Суд передав справу на розгляд Великої Палати, обґрунтувавши своє рішення існуванням виключної правової проблеми застосування ст. 1059 ЦК України в аналогічних справах, зокрема, і щодо дій тих самих посадових осіб позивача.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (ч. 1 ст. 1059 ЦК України).
У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним (ч. 2 ст. 1059).
Недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору, оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій.
Відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов’язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми.
З огляду на наведені вище мотиви Велика Палата Верховного Суду визнала за необхідне конкретизувати висновок Верховного Суду України: суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
Таким чином, беручи до уваги зазначений висновок і обставини, встановлені судами у справі № 463/5896/14-ц, Велика Палата постановила, що, укладаючи договір банківського вкладу, сторони дотримали його письмової форми.
Підготував Леонід Лазебний
