Судова практика
Незнання про смерть спадкодавця та перебування спадкоємця за межами країни не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини
9 жовтня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 619/2906/23 задовольнив касаційну скаргу дружини померлого, яка стверджувала про безпідставність визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Спадкоємиця за законом першої черги звернулася до суду з позовом, у якому просила визначити їй додатковий двомісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її батька, оскільки через військову агресію рф була вимушена переїхати до Польщі, а згодом до міста Единбург (Велика Британія), де перебуває до часу звернення до суду, та про смерть батька не знала. Твердила, що син та дружина померлого, які проживали з ним, прийняли спадщину, приховавши від неї смерть батька.
Районний суд в задоволенні позову відмовив. Апеляційний суд це рішення скасував і задовольнив позов, дійшовши висновку про недобросовісну поведінку інших спадкоємців та нотаріуса, які вчасно не повідомили позивачку про смерть спадкодавця, та врахувавши віддаленість місця її проживання.
Читайте також: Перебування спадкоємців за межами країни не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини
У касаційній скарзі дружина померлого зазначала, що підстави, на які посилається позивачка, не є об’єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов’язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Верховний Суд вказав, що правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску, визначеного ч. 1 ст. 1270 ЦК України строку для прийняття спадщини, позивачка посилалася на те, що про смерть батька їй відомо не було, оскільки з початком війни вона вимушена була переїхати до Великої Британії, а відповідачі не повідомили їй про смерть батька.
Читайте також: Поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є реєстрація смерті спадкодавця як невідомої особи
У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 р. у справі № 750/262/20 зазначено, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об’єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов’язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об’єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність причин пропуску зазначеного строку.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 р. у справі № 635/4551/18, від 27 травня 2020 р. у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 р. у справі № 431/5782/17, від 3 березня 2021 р. у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 р. у справі № 296/12109/18, від 13 квітня 2023 р. у справі № 522/17537/18.
Встановивши, що позивачка є спадкоємцем за законом після смерті батька, однак заяву про прийняття спадщини у встановлений ст. 1270 ЦК України строк не подала, надавши належну правову оцінку зазначеним позивачкою підставам пропуску зазначеного строку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті її батька.
Апеляційний суд помилково вважав, що вказані позивачем обставини, а саме незнання про смерть спадкодавця та перебування за межами країни, були перешкодою для звернення із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, а вказані нею причини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними, внаслідок чого скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції.
Тому Верховний Суд постанову апеляційного суду скасував і залишив у силі рішення районного суду.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
