Судова практика
Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною – стягувачем
8 квітня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 766/13967/17 залишив без задоволення касаційну скаргу позивача, який не довів відсутності правових підстав для вчинення спірного виконавчого напису.
Особа звернулася до суду з позовом до банку, в якому просила скасувати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом про звернення стягнення з неї на користь банку предмету іпотеки. Наполягала, що вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням чинного законодавства, оскільки нотаріус залишив поза увагою ту обставину, що кредитний договір, укладений між сторонами, з якого виникають зобов`язання по погашенню заборгованості, нотаріально не посвідчено, нотаріусом не перевірено безспірність вимог банку.
Крім того, відповідачем та нотаріусом порушено процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема на адресу позивача не надходило письмових вимог про усунення порушень за кредитним договором та повідомлень про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням міського суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволені позову відмовлено з тих мотивів, що оспорюваний виконавчий напис вчинено відповідно до вимог чинного законодавства і підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню за тих обставин, на які посилається позивач, відсутні.
Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (пп. 2.3 п. 2 гл. 16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Зазначені висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах: від 2 липня 2019 р. у справі № 916/3006/17; від 23 червня 2020 р. у справі № 645/1979/15; аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 3 червня 2020 р. у справі № 363/568/18, від 3 червня 2020 р. у справі № 359/8181/18.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений пп. 2.3 п. 2 гл. 16 розд. ІІ Порядку, – шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Водночас нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності будь-яких заперечень з боку позивача у відповідь на надіслану відповідачем вимогу про усунення порушення виконання зобов`язання.
Тому Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем для вчинення виконавчого напису були подані приватному нотаріусу всі документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.
При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимога про скасування виконавчого напису є безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню, оскільки у разі незгоди боржника з вчиненим виконавчим написом нотаріуса, правильним способом захисту є саме визнання його таким, що не підлягає виконанню, а не його скасування.
Підготував Леонід Лазебний
