Судова практика
Новий кримінальний процесуальний закон, на відміну від нового закону про кримінальну відповідальність, не має зворотної дії у часі
28 жовтня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 937/2480/20 залишив без задоволення касаційну скаргу особи, яка оскаржувала судове рішення, що згідно з КПК не підлягало апеляційному оскарженню на момент його постановлення.
Ухвалою слідчого судді міськрайонного суду відмовлено у задоволенні скарги особи на бездіяльність начальника управління ДБР, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Апеляційний суд відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою особи на ухвалу слідчого судді на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України.
У касаційній скарзі особа вимагала скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, Конституції України, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Верховний Суд вказав, що згідно з положеннями ч. 3 ст. 307 КПК, які були чинними на момент розгляду апеляційної скарги, ухвали слідчого судді за результатами скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора не могли бути оскаржені, окрім ухвал про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених п. 9–1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Разом із цим, Рішенням КСУ від 17 червня 2020 р. № 4-р(II)/2020 визнано неконституційним положення ч. 3 ст. 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 91 Закону «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 р. № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням.
Водночас, відповідно до ст. 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Тобто, раніше чинний закон перестає застосовуватись у кримінальному провадженні після набрання чинності новим законом. На відміну від кримінального (матеріального) закону, новий кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження.
Оскільки особа оскаржувала ухвалу апеляційного суду, що була постановлена 26 травня 2020 р., тобто до дня ухвалення КСУ 17 червня 2020 р. рішення щодо неконституційності положень ч. 3 ст. 307 КПК, апеляційний суд, встановивши, що апеляційну скаргу було подано на судове рішення слідчого судді, яке відповідно до вимог КПК не підлягає апеляційному оскарженню, згідно з положеннями ч. 4 ст. 399 КПК обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Підготував Леонід Лазебний
