Судова практика
Одержання внутрішньо переміщеною особою виплат на проживання в результаті умисного приховання відомостей про наявність житла утворює склад шахрайства
19 березня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 643/8436/18 відмовив у задоволенні касаційної скарги захисника, який стверджував про відсутність умислу на вчинення шахрайства з боку підзахисної.
Вироком районного суду внутрішньо переміщену особу визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, та виправдано.
Апеляційним судом вирок скасовано, особу визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК (в редакції станом на момент вчинення кримінального правопорушення), за те, що вона для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, умисно не зазначила в заявах для призначення вказаного виду допомоги відомості про наявність у її власності квартири, розташованої в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції. Їй призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Читайте також: Як здійснюється контроль за наданням допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам?
У касаційній скарзі захисник зазначав, що придбання засудженою квартири відбулося після подання нею заяви від 20 травня 2015 р., а у заяві від 6 листопада 2015 р. місцем проживання нею було вказано адресу придбаної квартири.
Верховний Суд нагадав, що неповідомлення (незазначення) відомостей про наявність нерухомого майна як спосіб отримання соціальних виплат (допомоги) є одним із різновидів обману, що характеризується документальною (письмовою) формою та проявляється через пасивну поведінку особи, котра не повідомляє обов’язкової за законом інформації (постанова Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 листопада 2020 р. у справі № 159/3357/18).
Грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім’ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується актом технічного стану (п. 6 чинного на момент вчинення кримінального правопорушення Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Уряду від 1 жовтня 2014 р. № 505).
Читайте також: Чи можуть внутрішньо переміщеним особам відмовити в пенсійних виплатах?
Вироком апеляційного суду встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20 серпня 2015 р. на підставі договору купівлі-продажу від 20 серпня 2015 р. було зареєстровано право власності на квартиру за засудженою. Тобто з 20 серпня 2015 р. засуджена не мала права на отримання допомоги у зв’язку із набуттям у власність житлового приміщення.
Попри цей факт після вказаної дати засуджена двічі звернулася до органу соціального захисту із заявами про продовження виплати їй допомоги та не повідомила про наявність у неї на праві власності квартири, що виключало би продовження їй виплати соціальної допомоги.
Самі ж формуляри заяв містили у своєму змісті графу «Інформація щодо наявності у будь-кого з членів сім’ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції», однак засуджена під час їхнього заповнення надала негативну відповідь щодо наявності в неї відповідного житла.
Наведене свідчить про те, що засуджена шляхом обману заволоділа грошовими коштами з державного бюджету і діяла при цьому з прямим умислом.
Суд апеляційної інстанції надав оцінку й тому факту, що засуджена повністю відшкодувала надмірно нараховану та виплачену допомогу та правильно вказав, що з огляду на положення ч. 1 ст. 61 Конституції України, ч. 1 ст. 2, ч. 1, 3 ст. 3 КК саме по собі встановлення в Законі України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» механізму повернення органу соціального захисту надміру виплачених коштів не виключає притягнення особи до кримінальної відповідальності за шахрайство відповідно до ст. 190 КК.
Такий висновок висловлено й у постанові Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 листопада 2020 р. у справі № 159/3357/18.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
