Судова практика
Окремі ухвали як спосіб реагування на порушення у сфері містобудування
Наталія Коваленко,
суддя Верховного Суду
у складі Касаційного адміністративного суду
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в касаційному порядку розглядалася справа № 640/22599/19 (адміністративне провадження № К/9901/22366/21), предмет спору в якій стосувався оскарження дій органу державного архітектурно-будівельного контролю (департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт із реконструкції квартири під магазин продовольчих та непродовольчих товарів у Дніпровському районі столиці та декларації про готовність до експлуатації цього об’єкта, який належить до І—ІІІ категорії складності.
Читайте також: Три форми компенсації за ремонт пошкодженого війною майна
З установлених у вказаній справі обставин вбачалося, що замовником у зареєстрованих органом державного архітектурно-будівельного контролю деклараціях наведено недостовірні дані, які дають підстави вважати об’єкт самочинним будівництвом. Факт самочинного будівництва було встановлено й органом державного архітектурно-будівельного контролю, підтверджено матеріалами справи. Верховний Суд констатував, що вищезазначені обставини свідчать про порушення закону, зокрема статей 13, 41 Конституції України, норм законів України від 20.05.1999 р. № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» та від 17.02.2011 р. № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», а також прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів, вимог статей 7, 9, 10 Закону України від 14.05.2015 р. № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», статті 19, частини п’ятої статті 319, частини другої статті 382 Цивільного кодексу України та інших вимог законодавства.
Колегія суддів також встановила, що оскаржуваний наказ про скасування декларацій жодним чином не вплинув на правовий стан спірних правовідносин і не зумовив усунення виявлених органом державного архітектурно-будівельного контролю порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, не сприяв забезпеченню прав співвласників багатоквартирного житлового будинку й користувача (орендаря) земельної ділянки (прибудинкової території), які не давали своєї згоди на здійснення такої реконструкції спільного майна багатоквартирного житлового будинку шляхом внесення змін в огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку (прорізання додаткових отворів) і на користування його прибудинковою територією з метою облаштування на ній елементів конструкції окремої вхідної групи до нового входу в реконструйоване нежитлове приміщення.
Встановлені в цій справі обставини дозволяли стверджувати, що департамент ДАБК не вжив передбачених законом, у тому числі статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та обов’язкових до виконання заходів з метою ефективної реалізації своїх повноважень, наявних у нього як у органу державного архітектурно-будівельного контролю, внаслідок чого виявлені ним порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, прав окремих осіб та громадян, залишаються не усунутими, а відомості про вжиття належних заходів, спрямованих на подолання таких негативних наслідків, судами не встановлено.
Виявивши порушення закону під час розгляду справи № 640/22599/19, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду на підставі приписів статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України постановив окрему ухвалу від 24.10.2022 р., якою повідомив департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю про встановлені під час розгляду цієї справи порушення вимог законодавства для вжиття невідкладних заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли встановленим судом порушенням. Колегія суддів також ухвалила: про вжиті заходи повідомити Верховний Суд не пізніше трьох місяців після надходження окремої ухвали.
У подальшому на виконання вимог вищевказаної окремої ухвали департамент двічі надсилав заяви, в яких повідомляв про неможливість вжиття ним заходів, спрямованих на усунення виявлених Верховним Судом порушень, посилаючись, зокрема, на ухиляння замовника від проведення перевірки, на те, що будівництво об’єкта завершено й на нього зареєстровано право власності, що цей об’єкт було відчужено третім особам, які є добросовісними набувачами і щодо яких проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю є неможливим.
Читайте також: Замість нового Житлового кодексу – Закон «Про основні засади житлової політики»
Обґрунтовуючи неможливість виконання вимог окремої ухвали та усунення виявлених Верховним Судом порушень закону департамент зазначав і про відсутність у нього правових підстав для звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва, а також про неможливість вчинення ним дій, пов’язаних із проведенням відповідних заходів державного архітектурно-будівельного контролю та складання розпорядчих документів з метою реагування на встановлені в цій справі порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Такі аргументи органу державного архітектурно-будівельного контролю були визнані Верховним Судом необґрунтованими, а до департаменту на підставі положень пункту 1 частини першої та пункту 1 частини другої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України за невиконання (повторне невиконання) процесуальних обов’язків були застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу – 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 805,20 гривень та один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2 684 гривні відповідно (ухвали від 03.02.2023 р. та від 16.05.2023 р.).
Зрештою, після застосування Верховним Судом двічі заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю Києва на виконання вимог окремої ухвали суду касаційної інстанції повідомив, що ним подано позов про зобов’язання привести самочинно реконструйоване приміщення до стану, що передував самочинній реконструкції. Це доводить ефективність інституту окремої ухвали як інструменту реагування на порушення закону, виявлені під час розгляду справ адміністративними судами, дієвого засобу усунення причин та умов, які цьому сприяли.
Читайте також: Контракти керівників держпідприємств не погоджуватимуть з місцевими адміністраціями
Цей випадок також засвідчує практичну дієвість та необхідність застосування судом заходів процесуального примусу як способу впливу на учасників справи з метою їх дисциплінування та спонукання до належного й добросовісного виконання ними своїх обов’язків.
Джерело: Юридичний вісник України
