Судова практика
Опір та насильство щодо працівників правоохоронного органу, які не охоплювалися єдиним умислом, мають кваліфікуватися за сукупністю правопорушень
14 січня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 165/445/18 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який наполягав, що дії його підзахисного не утворювали сукупності злочинів.
За матеріалами справи працівники поліції, виконуючи свої професійні обов’язки, за повідомленням потерпілого про ДТП, прибули у місце, вказане у повідомленні, та побачили у кюветі автомобіль. Підійшли до осіб, які перебували за кермом та біля автомобіля і пред’явили законну вимогу надати документи на автомобіль, на право керувати транспортним засобом та пояснити обставини ДТП.
Обвинувачені, які стояли поряд з автомобілем і перебували у стані алкогольного сп’яніння, ображаючи та висловлюючись на адресу працівників поліції нецензурною лайкою, відмовилися виконувати неодноразові законні вимоги працівників поліції, вчинили їм опір, що виразився в активній фізичній протидії (відпихання руками, шарпання за однострій та за руки) здійсненню працівниками поліції своїх службових обов’язків.
Один правопорушник умисно завдав удару руками по руках працівника поліції, чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження.
Другий за вищевказаних обставин умисно завдав іншому працівнику поліції одного удару рукою, а згодом головою в обличчя, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження. У подальшому намагався силою вирватися від затримання, а третій та четвертий, застосовуючи фізичну силу, намагалися звільнити його від затримання та перешкодити працівникам поліції застосувати заходи примусу.
Крім того, один з них на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин умисно завдав одного удару ногою в ліве плече потерпілого, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження.
Вироком місцевого суду правопорушників засуджено за різними статтями: ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 125 КК та на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Вироком апеляційного суду щодо двох покарання скасовано та звільнено останніх від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК. Інших засуджено до обмеження волі. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на постанову Верховного Суду від 11 липня 2019 р. (справа № 688/1521/17), зазначав, що апеляційний суд, звільняючи одного з правопорушників від кримінальної відповідальності за злочини, передбачені ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343 КК України, не врахував того, що опір або насильство, застосовані до працівника правоохоронного органу, що об`єднані єдиним умислом та вчинені щодо одного і того ж потерпілого, утворюють одне кримінально-карне діяння, передбачене ст. 345 КК України, та не потребує додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 342 КК України. При цьому захисник також стверджував, що аналогічно не потребують додаткової кваліфікації дії і за ч. 1 ст. 343 КК України, оскільки вплив на працівників правоохоронних органів з метою перешкодити виконанню ними службових обов`язків також охоплюється єдиним умислом, а тому дії засудженого мають кваліфікуватися лише за ч. 2 ст. 345 КК України.
Верховний Суд вказав, що протиправні дії, вчинені особою, а саме опір та втручання в діяльність працівників поліції, а також насильство стосовно працівника поліції, розвивалися послідовно, не охоплювалися єдиним умислом, були спрямовані на різних потерпілих та здійснювалися з тривалим проміжком у часі.
Тобто дії винного були вчинені з певним інтервалом та не мали кінцевої мети, спрямованої на заподіяння працівникові або працівникам правоохоронного органу тілесних ушкоджень, а тому характеризуються як реальна сукупність злочинів.
Посилання на висновок ВС, зроблений у постанові від 11 липня 2019 р. у справі № 688/1521/17, Верховний Суд визнав безпідставним, оскільки у вказаному рішенні ВС дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій засудженого лише за ст. 345 КК та відсутність потреби додаткової кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 342 КК з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, які суттєво відрізняються від встановлених фактичних обставин справи у цьому конкретному випадку.
Підготував Леонід Лазебний
