Судова практика
Ордер та договір є документами, які в рівному ступені посвідчують наявність договірних відносин між адвокатом і його клієнтом
6 лютого 2018 р. Верховний Суд у справі № 752/11464/16-к скасував рішення апеляційного суду, визнавши, що встановлення будь-яких додаткових умов для підтвердження повноважень захисника не допускається.
Вироком районного суду особу засуджено до штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Адвокат засудженого подав апеляційну скаргу, проте суд повернув її заявнику у зв’язку з тим, що вона подана особою, яка не має право на апеляційне оскарження, оскільки не надано ордеру до скарги, а лише копії адвокатського свідоцтва та договору з клієнтом.
У касаційній скарзі адвокат наполягав, що правова позиція апеляційного суду суперечить змісту ст. 50 КПК та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд вказав, що п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК вимагає надання таких докумпентів, що підтверджують повноваження захисника:
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю;
- ордер, договір із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Апеляційний суд словосполучення «ордером, договором із захисником» зрозумів як «ордером та договором із захисником», і лише за наявності цих двох документів вважав би підтвердженим повноваження захисника.
Колегія суддів ВС зазначила, що в цьому випадку використано синтаксичну конструкцію, в якій однорідні члени речення з’єднані безсполучниковим зв’язком і між двома останніми членами речення стоїть розділовий сполучник «або», що часто використовується і в законодавстві.
Так, в усіх випадках вживання «або» для з’єднання однорідних членів речення створює альтернативний перелік. Якщо такий перелік перелічує умови для настання певного правового наслідку, це означає, що наслідок настає за наявності хоча б однієї з перелічених умов.
Верховний Суд не бачить підстав при тлумаченні п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК відступати від звичайного значення, яке надається цій синтаксичній конструкції законодавцем.
До того ж у відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» така діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, а документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
- договір про надання правової допомоги;
- довіреність;
- ордер;
- доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Тобто ордер і договір є документами, які в рівному ступені посвідчують існування договірних відносин між адвокатом і його клієнтом.
Також, згідно із ч. 2 ст. 50 КПК встановлення будь-яких додаткових умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається.
Верховний Суд скасував рішення суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до того ж суду.
Підготував Леонід Лазебний
