Судова практика
Орган досудового розслідування не зобов’язаний надавати сторонам для ознайомлення речові докази за відсутності ініціативи з їхнього боку
16 жовтня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 279/315/22 задовольнив частково касаційну скаргу захисника, який стверджував, що речові докази стороні захисту не відкривалися.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено за ч. 1 ст. 115 КК.
У касаційній скарзі захисник посилався як на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, на те, що речові докази не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК.
Верховний Суд вказав, що ч. 3 ст. 290 КПК зобов’язує прокурора або слідчого за його дорученням надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
При цьому судами правильно вказано, що на орган досудового розслідування покладено обов’язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися із речовими доказами (у разі виявлення ними бажання), однак він не зобов’язаний здійснювати таке ознайомлення в обов’язковому порядку за відсутності ініціативи сторони.
Читайте також: Прокурор не зобов’язаний долучати всі зібрані під час досудового розслідування докази під час судового розгляду
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на момент ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження речові докази (ніж, сокира) перебували в розпорядженні експертів на підставі постанови слідчого про призначення експертизи, а тому прокурор не міг надати доступ захиснику до вказаних речових доказів.
Однак сторона захисту не була позбавлена права заявляти відповідні клопотання та ставити перед судом питання про дослідження тих чи інших доказів. Разом з тим речові докази, зокрема одяг, сокира, ніж, у судовому засіданні не було оглянуто, оскільки ні сторона обвинувачення, ні сторона захисту не ставили про це питання перед судом, а тому суд вважав можливим обмежитися дослідженням лише письмових доказів, зокрема висновків експертиз, об’єктами дослідження яких із використанням спеціальних знань були вказані речові докази.
Така позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 березня 2020 р. у справі № 688/2831/17.
Водночас, Верховний Суд вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду змінив, виключив із мотивувальної частини цих судових рішень посилання на пояснення особи щодо обставин вчинення злочину, які були надані під час затримання та зафіксовані у протоколі затримання та на відеозаписі, який є додатком до протоколу. Такі пояснення особи під час її затримання не є джерелом доказування у кримінальному провадженні щодо вчиненого нею злочину, тому не можуть виступати допустимим доказом, у тому числі в аспекті свободи особи від самовикриття.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
