Судова практика
Орган соціального захисту ухвалює рішення про призначення допомоги в разі втрати годувальника особі з інвалідністю з дитинства після отримання її заяви, а не автоматично
28 травня 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 620/15888/23 вирішив питання про визначення дати призначення державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства, якій при цьому була призначена пенсія по втраті годувальника.
Особа з інвалідністю з дитинства 3 групи звернулася до суду з позовом до Управління адресних соціальних допомог та Департаменту соціальної політики міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо неінформування та ненадання йому роз’яснення про її право на одночасну виплату пенсії у зв’язку з втратою годувальника і державної соціальної допомоги та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги.
Позивач вважав, що у відповідача були усі документи для призначення державної соціальної пільги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» № 2109-III. Однак відповідач не повідомив про наявність у позивача права на отримання соціальної допомоги. Про таке право позивач довідався самостійно, після чого подав відповідну заяву.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що для призначення державної соціальної допомоги особа повинна звернутися до уповноваженого органу із заявою та необхідними документами. У справі не встановлено надходження висновку МСЕК щодо позивача до Департаменту, на обліку як одержувач допомоги він не перебував, а із заявою про її призначення звернувся лише 24 травня 2023 р. З цієї дати було призначено виплату.
Верховний Суд вказав, що особа з інвалідністю з дитинства або дитина з інвалідністю має право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника (державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю») і державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону. Ці виплати призначаються одночасно.
Законом № 2109-III передбачено право на одночасне призначення державної соціальної допомоги та пенсії у зв’язку з втратою годувальника. Однак реалізація цього права вимагає від особи вчинення дій, таких як подання окремої заяви на призначення кожного з видів допомоги.
Призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника не породжує автоматичного виникнення обов’язку органу соціального захисту призначати допомогу за Законом № 2109-III без відповідної заяви. Особа повинна подати окрему заяву на призначення державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства, надати необхідні документи, і лише після цього орган соціального захисту може ухвалити рішення про призначення такої допомоги.
Відповідно до вимог ст. 12 Закону № 2109-ІІІ виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється через неотримання сум особою з інвалідністю чи її офіційним представником з поважних причин. Поважною причиною, визначеною Законом № 2109-ХІІ, є перебування особи з інвалідністю на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об’єктивні обставини, коли особа з інвалідністю чи її батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач не надав доказів наявності відповідних об’єктивних причин, які унеможливлювали його звернення до уповноваженого органу із заявою про призначення державної соціальної допомоги до 24 травня 2023 р.
Тому Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 18 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
