Оскарження бездіяльності органу місцевого самоврядування у разі неприйняття на зберігання протоколів зборів співвласників багатоквартирних будинків, на яких вирішено питання визначення управителя будинку, та їх нерозміщення на офіційному веб-сайті місцевої ради підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства

21 серпня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 815/1970/18 за позовом ТОВ «АУК» до виконавчого комітету Арцизької міської ради Одеської області (далі – Виконком, Міськрада), відповідальної особи за зберігання протоколів зборів співвласників багатоквартирних будинків та розміщення їх результативних частин на офіційному веб-сайті Міськради – спеціаліста-юрисконсульта Міськради (далі – відповідальна особа) про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії.

ТОВ «АУК» зазначило у позові, що Виконком на порушення вимог ст.ст. 19, 64 Конституції України, ст.ст. 9, 10, 13 Закону України від 14 травня 2015 р. № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (зі змінами) (далі – Закон № 417-VIII), п. 6 Порядку відмовив у прийнятті на збереження протоколів зборів співвласників відповідних багатоквартирних будинків. Мешканці багатоквартирних будинків для надання їм комунальних послуг вибрали саме ТОВ «АУК», а бездіяльність відповідача не дає можливості підприємству, де він є засновником, надавати населенню належні комунальні послуги, тобто займатись підприємницькою діяльністю.

Одеський окружний адміністративний суд позов задовольнив. П`ятий апеляційний адміністративний суд рішення  скасував та закрив провадження у цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що, звертаючись з адміністративним позовом, ТОВ «АУК» фактично не має на меті підтвердити своє переважне право на надання послуг з управління багатоквартирних будинків. Питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких обслуговуються зазначені багатоквартирні будинки, є визначальним, а публічно-правові відносини між співвласниками будинків і Виконкомом є похідними. Таким чином, переданий позивачем на вирішення суду спір випливає з цивільних, а саме договірних правовідносин, і відтак має приватноправовий характер, а тому цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «АУК» подало касаційну скаргу, в якій наполягало, що у цій справі спір про право відсутній, спір має публічно-правовий характер, а дослідженню підлягають виключно дотримання публічно-владних управлінських функцій відповідачем, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень.

Розглянувши справу, велика Палата верховного Суду зазначила, що позивач оскаржує бездіяльність Виконкому та відповідальної особи та посилається на Порядок зберігання протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку та розміщення інформації про рішення, прийняті такими зборами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 109 (далі – Порядок), яким передбачено обов’язок відповідачів лише перевірити відповідність документів затвердженій формі, а також наявність у документі рішень, щодо яких і надаються ці документи на зберігання, а не фактична ревізія підсумків голосування співвласників.

Як убачається з матеріалів справи, при неприйнятті на зберігання протоколів зборів співвласників багатоквартирних будинків, Міськрада як підставу для відмови не зазначила наявності чинних цивільно-правових договорів на обслуговування житлових будинків, а лише посилалась на невідповідність зазначених протоколів формі, встановленій Порядком.

При цьому, предметом спору у цій справі не є переважне право ТОВ «АУК» на надання послуг з управління багатоквартирних будинків. Позивач підставою звернення до адміністративного суду не вказує жодних обставин, які могли б свідчити про те, що цей спір є спором про право.

Питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких обслуговуються зазначені багатоквартирні будинки, предметом судового розгляду не було.

Отже, у цій справі спір про право відсутній, спір має публічно-правовий характер, а дослідженню підлягає виключно питання дотримання публічно-владних управлінських функцій відповідачем, який у межах спірних правовідносин діє як суб’єкт владних повноважень.

Тому Велика Палата Верховного Суду постановила, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути