Судова практика
Оскарження реєстрації припинення ФОП не є належним способом захисту трудових прав його працівників
22 січня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 825/1518/18 за позовом працівника про визнання незаконною, відміну державної реєстрації та скасування запису припинення ФОП.
20 березня 2018 р. працівниця звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконною та відмінити державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП та скасувати відповідний запис в ЄДР, посилаючись на протиправність припинення підприємницької діяльності ФОП за власним рішенням, оскільки на час здійснення оскаржуваної державної реєстрації позивачка перебувала в трудових відносинах із ФОП на підставі трудового договору, який у встановленому законом порядку не розірваний. На думку працівниці, яка на час припинення підприємницької діяльності третьої особи знаходилася у відпустці по догляду за дитиною, таке припинення порушує державні гарантії захисту від незаконного звільнення, її право на працю, право на грошову компенсацію за невикористану відпустку, а також позбавляє її можливості скористатися правом на отримання допомоги по безробіттю, унеможливлює подальше працевлаштування.
Окружний адміністративний суд рішенням у задоволенні позову відмовив, вказавши, що за умовами трудового договору, укладеного між позивачем та ФОП, при вирішенні питань, не передбачених цим договором, сторони керуються загальними нормами законодавства про працю України. Оскільки спори з виконання умов трудового договору розглядаються районним судом (п. 10 договору), позивачці за захистом її трудових прав слід звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.
Апеляційний адміністративний суд згадане рішення скасував, провадження у справі закрив на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на наявність трудового спору, який підлягає вирішенню судом цивільної юрисдикції.
Позивачка у касаційній скарзі наполягала, що справа підлягає розгляду судом саме адміністративної юрисдикції, оскільки в ній оскаржуються дії суб`єкта владних повноважень, і зазначений суд відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України має перевірити, чи вчинені такі дії у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з дотриманням принципу рівності перед законом, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та свобод особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія, та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки працівниця звернулася до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення її трудових прав, порушених ФОП внаслідок неприпинення укладеного з нею трудового договору в установленому законом порядку та фактичного незаконного звільнення позивачки під час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-х років.
Отже, спірні правовідносини є приватноправовими, адже виникли з приводу реалізації та захисту прав позивача у сфері трудових відносин, регламентованих КЗпП України, який визначає, зокрема, й підстави та порядок припинення трудового договору. Звернення вимог цього позову саме до державного реєстратора як суб’єкта владних повноважень не наділяє цей спір ознаками публічно-правового.
За правилами ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Оскільки спір у цій справі не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, а пов’язаний із захистом трудових прав, Велика Палата постановила, що суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про необхідність вирішення цього спору в порядку цивільного судочинства.
Підготував Леонід Лазебний
