Судова практика
Оскарження відмови в реєстрації майна не завжди відбувається за правилами цивільного судочинства
Якщо спір із державним реєстратором не стосується речових прав чи обтяжень на нерухоме майно третіх осіб, то він є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства
28 листопада 2018 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 490/5986/17-ц (провадження № 14-331цс18) розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу відповідача по справі на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2017 р. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 6 лютого 2018 р. у цивільній справі за позовом позивача до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради та відповідача про скасування державної реєстрації права власності.
Позивачу належала трикімнатна квартира, загальною площею 56,7 кв. м, житловою площею 34,9 кв. м. Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2015 р. квартиру визнано спільною сумісною власністю позивача та відповідача, визначено частку по 1/2 частині квартири за кожним із співвласників.
На підставі цього рішення реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції 15 липня 2015 р. за позивачем зареєстровано право власності на 1/2 частину спірної квартири, загальною площею 59,1 кв. м, житловою площею 39,3 кв. м. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 7 жовтня 2015 р. заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2015 р. скасовано, а квартиру за визнано об’єктом особистої приватної власності позивача.
У травні 2017 р. позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради із заявою про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру. Рішенням державного реєстратора Центру відмовлено в проведенні реєстраційних дій, оскільки відмінні технічні характеристики такої квартири.
Позивач звернувся до суду і просив виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності (з відкриття розділу) на квартиру.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області, позов задоволено.
Відповідач звернувся з касаційною скаргою, яку мотивував тим, що позивач не заявляв будь-яких позовних вимог щодо захисту його цивільних прав, оскільки його вимоги стосувалися лише виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на спірну квартиру. Крім того, відповідно до п. 8 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 р. № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» зазначений спір підлягав розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справі, яка переглядається, правовідносини виникли між позивачем і державним реєстратором лише з тих підстав, що у записах неправильно зазначені технічні характеристики належної йому квартири. Інших підстав для скасування записів позовна заява не містила, а спір між подружжям з приводу права власності на квартиру вирішено.
Отже, Велика Палата визнала, що спір торкається саме публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор виступає як суб’єкт владних повноважень, дії якого позивач вважає неправомірними та такими, що порушують його права. Тому, при визначенні юрисдикції спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження.
Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті ст. 24 Закону України від 1 липня 2004 р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Відтак спір підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.
Суди першої та апеляційної інстанцій на порушення вимог ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) помилково розглянули спір.
Якщо б позивачем оскаржувалися дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб’єктного складу сторін, та є за своєю природою приватноправовим спором.
Рішення в ЄДРСР.
