Судова практика
Особа, яка переправляла через кордон ухилянтів за попередньою змовою з іншими особами, не підлягає звільненню від відбування покарання з випробуванням
5 липня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 727/6140/22 задовольнив касаційну скаргу прокурора, який посилався на безпідставність звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.
Вироком міського суду особу визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, із застосуванням ст. 69 цього Кодексу призначено покарання у виді штрафу в розмірі 8000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без застосування додаткового покарання.
Апеляційний суд скасував у частині призначеного покарання та ухвалив свій, яким призначив за ч. 3 ст. 332 КК України покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнив від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на строк 3 роки.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що суд апеляційної інстанції не врахував, що особа вчинила тяжкий злочин проти недоторканності державних кордонів України під час воєнного стану з метою сприяння особам в ухиленні від мобілізації з корисливих мотивів, її процесуальну поведінку під час досудового розслідування, а саме те, що вона переховувалася від органу досудового розслідування, у зв’язку з чим її було оголошено в розшук.
Читайте також: Одного лише бажання брати участь у воєнних діях по обороні України недостатньо для звільнення від відбування покарання з випробуванням
Верховний Суд вказав, що питання призначення покарання та звільнення від його відбування належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх обставин справи визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Під час вирішення питання про можливість виправлення засудженої без відбування покарання та звільнення її від відбування покарання з випробуванням беруться до уваги тяжкість злочину, особа винного та інші обставини справи.
Апеляційний суд, застосовуючи до засудженої приписи ст. 75 КК України, хоч у своєму рішенні й послався, але фактично не врахував тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, обставини його вчинення, зокрема той факт, що кримінальне правопорушення вчинено під час дії воєнного стану, а також не навів будь-яких обґрунтувань про можливість виправлення засудженої без реального відбування покарання.
Читайте також: Позбавлення волі, призначене особі, визнаній винуватою у виправданні агресії рф, не може бути замінене на покарання з випробуванням
Більше того, посилаючись на наявність у матеріалах провадження постанови про оголошення засудженої у розшук, що, на переконання суду апеляційної інстанції, вказує на її неналежну процесуальну поведінку, колегія суддів цього суду визнала обставиною, яка пом’якшує покарання, активне сприяння розкриттю злочину, чим допустила протиріччя.
Тому Верховний Суд визначив що в цьому випадку застосування інституту звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням не відповідає принципам законності та справедливості покарання, а тому рішення про звільнення засудженої від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України зі встановленням іспитового строку не є достатньо вмотивованим та обґрунтованим, а тому вирок апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Також Верховний Суд вказав, що за умови підтвердження обсягу обвинувачення і за відсутності інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновки суду щодо виду та розміру покарання, застосування положень ст. 75 КК слід вважати необґрунтованим.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
