Судова практика
Особа є вільною у праві не обирати захисника, якщо його участь не є обов’язковою
15 травня 2018 р. Верховний Суд у справі № 523/2195/16-к відмовив у задоволенні касаційних скарг, мотивованих порушенням права на захист, оскільки підзахисний мав право не обирати захисника.
Обвинувачений наніс потерпілому удар ножем в грудну клітку, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження. Вироком районного суду його було засуджено до 5 років позбавлення волі, звільнено від відбування покарання та встановлено іспитовий строк 3 роки. Суд апеляційної інстанції ухвалив новий вирок, яким призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
У касаційній скарзі захисник, як і прокурор у своїй скарзі, посилалися на порушення апеляційним судом права на захист, а саме – відсутність захисника у судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції.
Верховний Суд встановив, що засудженому в судовому засіданні було роз’яснено його право мати захисника, однак засуджений вказав, що буде захищати свої інтереси сам.
ВС вказав, що ст. 59 Конституції України проголошує право кожного на правову допомогу та вільний вибір захисника своїх прав, а ст. 63 Основного Закону закріплює право на захист.
Відповідно до ст. 20 КПК, що розкриває зміст забезпечення права на захист як загальної засади кримінального провадження, закріплено право підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на захист, яке полягає в його можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення; право збирати і подавати докази; брати особисту участь у кримінальному провадженні; користуватися правовою допомогою захисника; реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК.
Окрім того, на підставі положень ст. 48 КПК захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні.
З аналізу вищенаведених норм випливає, що особа є вільною у своєму виборі щодо залучення захисника у кримінальному процесі у разі, коли участь останнього не є обов’язковою для реалізації та захисту таких прав.
Виходячи з пред’явленого обвинувачення особі в указаному кримінальному провадженні участь захисника не є обов’язковою, а тому реалізуючи своє право на захист, засуджений обрав спосіб захищати свої права та інтереси самостійно, що не заборонено та не є порушенням його конституційних прав та свобод.
Отже, Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Підготував Леонід Лазебний
