Судова практика
Особа, звільнена від сплати судового збору в усіх судових інстанціях, звільняється від його сплати і при поданні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню
12 березня 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 185/7288/21 задовольнив касаційну скаргу особи, звільненої від сплати судового збору.
Приватне підприємство звернулось до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою міськрайонного суду визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист, виданий на підставі рішення міськрайонного суду за позовом особи до Приватного підприємства про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я.
Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу особи визнано неподаною і повернуто заявнику з посилання на те, що він судового збору не сплатив, доказів звільнення від сплати судового збору не надав.
У касаційній скарзі заявник зазначав, що ст. 4 Закону України «Про судовий збір» не передбачено сплату судового збору за звернення із заявою в порядку контролю за виконанням судового рішення, а тому і немає обов’язку сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги.
Верховний Суд вказав, що процедура розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, здійснюється відповідно до ст. 432 ЦПК України у порядку вирішення процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) (розд. VI ЦПК України) і у межах єдиного провадження, в якому питання сплати судового збору вже було вирішене при зверненні до суду з позовом. Очевидно, що саме через це у Законі України «Про судовий збір» немає норм щодо сплати судового збору за подання відповідної скарги.
Обов’язок сплати судового збору має існувати або на всіх стадіях процесу (з урахування диференціації його ставки на відповідній стадії), або ж такого обов’язку не має бути, коли законодавство передбачає звільнення від сплати судового збору чи не містить прямих норм щодо необхідності його сплати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи.
Таким чином, заявник є особою, яка звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
А оскільки процедура розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, здійснюється відповідно до ст. 432 ЦПК України у порядку вирішення процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) (розд. VI ЦПК України) у межах єдиного провадження, в якому питання сплати судового збору вже було вирішене при зверненні до суду з позовом, заявник є таким, що звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, постановлену в порядку розд. VI ЦПК України.
За таких обставин апеляційний суд помилково застосував до апеляційної скарги заявника, який є особою, що звільнена від сплати судового збору згідно із законом, наслідки, встановлені ч. 2 ст. 357 ЦПК України, у зв’язку з чим дійшов передчасного висновку про визнання апеляційної скарги неподаною та повернув її.
Повернення апеляційної скарги із зазначених підстав не відповідає принципу розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі й порушує сутність права на доступ до суду, що з огляду на ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є недопустимим.
Тому Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував, справу направив до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
