Судова практика
Особи, які вселились до службової квартири для догляду за хворими родичами, самостійного права користування житлом не набувають
18 лютого 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 214/1790/18 залишив без задоволення касаційну скаргу позивачки, яка не довела законність її вселення у житлове приміщення як члена сім`ї наймача.
Особа звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету місцевої ради про визнання вселення до квартири таким, що відбулося на законних підставах, та визнання права користування цим житловим приміщенням, яке є її постійним місцем проживання.
Позивачка посилалася на те, що її баба отримала ордер на зайняття квартири, у якій також був зареєстрований її син, який є дядьком позивачки. Після смерті баби вона вселилася до спірної квартири і почала в ній постійно проживати на прохання дядька, здійснювала догляд за ним до самої його смерті. Після його смерті вона продовжує проживати у квартирі, сплачує комунальні послуги, здійснює ремонт, в ній находяться її особисті речі.
Рішенням районного суду позов задоволено.
Апеляційним судом рішення скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено з тих мотивів, що права наймача та члена її сім’ї на користування службовим житлом припинено у зв’язку з їх смертю, а тому володілець службового житла має право на розпорядження своєю власністю на власний розсуд. Водночас втручання суду у це право шляхом визнання позивачки такою, що має право на користування службовою квартирою, призведе до порушення прав власника, що є неприпустимим.
Розглянувши касаційну скаргу позивачки, Верховний Суд вказав, що відповідно до ст. 118 ЖК Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв’язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.
Особливість права користування службовим житлом полягає у тому, що особа, яка користується службовим житлом усвідомлює, що після припинення її правовідносин з роботодавцем вона зобов`язана звільнити надане ним житлове приміщення.
Частиною 1 ст. 98 ЖК Української РСР визначено, що наймач жилого приміщення та члени його сім`ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом сім`ї наймача.
Верховний Суд у постановах від 28 липня 2020 р. у справі № 759/17953/15-ц та від 4 листопада 2020 р. у справі № 641/2970/17 дійшов висновку, що особи, які вселились в квартиру з метою здійснення догляду за хворими родичами, є тимчасовими мешканцями і самостійного права користування житлом не набувають.
Таким чином, посилання позивачки на те, що вона вселилася у спірну квартиру як член сім`ї наймача, оскільки доглядала за хворим дядьком, є безпідставними.
Апеляційний суд, встановивши, що квартира є службовою, а позивачка не довела того факту, що вселилася у цю квартиру як член сім`ї наймача, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявленого позову.
Підготував Леонід Лазебний
