Судова практика
Пенсійний вік особи, яка вчинила тяжкий злочин, не може бути єдиною підставою звільнення від відбування покарання
11 лютого 2020 р. Верховний Суд у справі № 234/403/18 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника засудженої, обґрунтовану тим, що апеляційний суд, скасовуючи рішення про звільнення особи від відбування покарання, не врахував, що вона є особою похилого віку.
Вироком міського суду особу визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК з призначенням їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробовуванням та іспитовим строком 3 роки та покладенням на неї відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Апеляційний суд вирок міського суду скасував у частині звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК та засудив її за ч. 2 ст. 110 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Касаційну скаргу захисник засудженої обґрунтовував тим, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції про звільнення особи від відбування покарання на підставі ст. 75 КК, не врахував, що вона є особою похилого віку.
Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що апеляційний суд, скасовуючи вирок міського суду в частині звільнення особи від відбування покарання на підставі ст. 75 КК, обґрунтував своє рішення тим, що при звільненні засудженої від покарання суд першої інстанції не врахував тяжкості вчиненого злочину, його наслідки та особи винної, внаслідок чого призначив покарання, яке є явно несправедливим та не є співмірним протиправному діянню.
У свою чергу, колегія суддів апеляційного суду зважила на те, що особа вчинила тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, що за своїм видом носить особливо велику суспільну небезпечність для держави та громадян, за місцем мешкання характеризується задовільно, є пенсіонеркою. Обставин, що пом’якшують покарання, не встановлено, у вчиненому засуджена не розкаялася, жалю з приводу своїх протиправних дій та осуду своєї поведінки протягом усього часу здійснення кримінального провадження не висловила, ніякої допомоги правоохоронним органам у встановленні обставин даної справи не надавала.
З огляду на це суд дійшов висновку, що сам по собі факт пенсійного віку не може бути підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, оскільки вік не завадив їй вчинити тяжкий злочин, а отже, жодним чином не знижує її суспільної небезпечності.
Отже, колегія суддів апеляційного суду дійшла обґрунтованого висновку про те, що застосування до особи положень ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло за собою призначення явно несправедливого покарання, та призначила їй відповідне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 110 КК, без звільнення від його відбування.
Підготував Леонід Лазебний
