Судова практика
Передача особою інформації представнику ворожої держави свідчить про її прагнення до активної підривної діяльності і кваліфікується як державна зрада
14 жовтня 2025 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 711/4047/22 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який стверджував про відсутність в діянні засудженого складу інкримінованого злочину.
Матеріалами досудового розслідування обвинувачений в період з 11 травня до 01 червня 2022 р. на виконання вказівок співробітника фсб рф, з яким добровільно погодився співпрацювати, через месенджер Viber передав:
– відомості про межі комендантського часу в м. Черкасах та точки доступу до відкритих мереж WiFi у центрі міста;
– відео деяких окопів і блокпостів в Черкасах;
– фото і координати деяких дитячих садочків і шкіл, річкового вокзалу і мосту через Дніпро;
– відео і координати складів військової частини, центру комплектування та соціальної підтримки, Головного управління Національної поліції, Будинку офіцерів, штабу територіальної оборони, виправної колонії, де перебували військові, господарського суду, обласної прокуратури, управління СБУ, блокпосту на в`їзді до Черкас, мосту через Дніпро, блокпостів у с. Благодатне та на Золотоніському кільці, військової частини в місті Золотоноша.
За надану інформацію він отримав винагороду в сумі 8000 грн.
Вироком міськрайонного суду, залишеним без змін апеляційним судом, його було засуджено за ч. 2 ст. 111 КК.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що суди помилково кваліфікували дії засудженого за ст. 111 КК. Певні діяння засудженого охоплюються ч. 3 ст. 114-2 КК, за якою обвинувачення йому не пред’являлось.
Верховний Суд вказав, що склади злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111 та ч. 3 ст. 114-2 КК, мають спільні ознаки, оскільки «перехід на бік ворога в період збройного конфлікту» і «надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України» можуть полягати, серед іншого, у переданні інформації, згаданої в ст. 114-2 КК.
Залишивши осторонь інші ознаки, які розмежовують склади злочинів, передбачених цими двома положеннями кримінального закону, Суд зазначив, що якщо злочинним діянням (actus reus) є передача інформації представникам ворожої країни, то ст. 111 КК має застосовуватися у тому разі, коли крім спільних елементів, притаманних кожному з цих злочинів, діяння містить ознаки, які є визначальними для застосування ст. 111 КК. На необхідність таких додаткових ознак вказує і застереження в ч. 3 ст. 114-2 КК – «за відсутності ознак державної зради або шпигунства».
Відмінність між ст. 114-2 і 111 КК у разі передання інформації, згаданої в ст. 114-2 КК, полягає у характері умислу, з яким вчиняються інкриміновані дії. При вчиненні державної зради передача певної інформації спрямована на реалізацію мети спричинити шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. Така мета виходить за межі mens rea у злочині, передбаченому ст. 114-2 КК, і утворює умисел, характерний для державної зради.
Діяльність засудженого носила систематичний характер, а не обмежилася разовою передачею інформації. Ця діяльність здійснювалася на замовлення представника ворожої країни. Крім того, за визнанням засудженого, певну інформацію він передавав з власної ініціативи. Він також просив забезпечити його зброєю для того, щоб при нагоді він міг надати дієву підтримку збройним силам ворожої держави.
Цих фактів достатньо для висновку, що умисел засудженого виходив далеко за межі разової передачі інформації представнику ворожої держави, і свідчив про усвідомлене ототожнення своїх цілей з її цілями та прагнення до активної підривної діяльності, що дозволяє кваліфікувати його поведінку як державну зраду за ч. 2 ст. 111 КК, і не вимагає кваліфікації за ч. 3 ст. 114-2 КК.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 19 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
