Судова практика
Передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту є вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут
25 червня 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 463/10616/19 задовольнив касаційну скаргу позивачів, які були позбавлені доступу до земельної ділянки та будинку.
Особи звернулися до суду з позовом до садівничого кооперативу, у якому просили встановити для них постійний безоплатний сервітут щодо земельної ділянки, стверджуючи, що прохід (проїзд) до їхньої земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку пролягає через земельну ділянку, яка належить на праві власності СК. Будь-якого іншого проходу (проїзду) немає.
Вхід на територію садівничого кооперативу зачинений металевими воротами, ключів від яких у них немає, у зв’язку з чим вони позбавлені доступу до земельної ділянки та будинку. Крім того, будинок не електрифікований та не має водопостачання, оскільки керівництво кооперативу не надає згоди на прокладання на їхній території мереж електропостачання та водопостачання (водовідведення). Як наслідок вони не можуть використовувати своє житло та земельну ділянку за цільовим призначенням.
Читайте також: Чи можна вкрасти земельну ділянку з кадастру?
Вони неодноразово зверталися до СК із заявами про укладення договору земельного сервітуту, однак згоди на укладення договору не досягнули, оскільки основною умовою відповідача є їхній вступ у кооператив, чого вони не бажають. Крім того, відповідач має намір стягувати з них необґрунтовану плату за користування загальною дорогою для проходу до їхньої земельної ділянки та будинку. Такі умови є неприйнятними для них.
Рішенням районного суду позов задоволено, виходячи з доведеності позивачами підстав для встановлення земельного сервітуту. Позивачі надали докази на підтвердження неможливості нормального використання своєї власності без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача. Позивачі зверталися до відповідача з пропозицією укласти відповідний договір, проте згоди не досягли.
Постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові з тих мотивів, що право визначати умови надання безоплатного сервітуту належить його власнику. СК відповідно до статуту погоджується погодити умови сервітуту, тому відповідно до вимог статуту СК позивачам необхідно узгодити умови, спосіб та обсяг їх використання
Читайте також: Послідовне вчинення таких однорідних злочинів, як посів, вирощування і зберігання конопель, кваліфікується за ознакою повторності
У касаційній скарзі позивачі зазначали, що вони довели неможливість використання своєї земельної ділянки без встановлення земельного сервітуту через земельну ділянку відповідача. Здійснили спробу досудового врегулювання спору, однак не дійшли згоди щодо встановлення сервітуту в договірному порядку. Технічна можливість встановлення сервітуту підтверджується висновком судової експертизи. Відповідач не обґрунтував неможливості встановлення безоплатного сервітуту та не довів, що це буде надміру обтяжливим для нього й призведе до порушення прав інших осіб.
Верховний Суд вказав, що ст. 401 ЦК України визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв’язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.
Перед зверненням до суду з цим позовом позивачі неодноразово зверталися до відповідача з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту, однак домовленості про встановлення сервітуту та про його умови сторони не досягли. Відповідно позивачі набули права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.
З огляду на викладене, оскільки позивачі довели неможливість нормального використання своєї земельної ділянки та будинку без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача, а доказів, які б могли свідчити про те, що встановлення безоплатного земельного сервітуту відносно земельної ділянки загального користування буде надмірно обтяжливим для СК або його членів, відповідач не надав, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.
Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 р. у справі № 463/1534/18 та від 20 березня 2024 р. у справі № 463/2640/21.
Тому Верховний Суд постанову апеляційного суду скасував, рішення районного суду залишив у силі.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 18 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
