Судова практика
Період утримання обвинуваченого в таборі для військовополонених не є попереднім ув’язненням і не зараховується у строк відбування покарання
19 вересня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 461/8598/23 задовольнив касаційну скаргу прокурора, який посилався на невмотивованість ухвали апеляційного суду.
Вироком районного суду фігуранта визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 111; ч. 2 ст. 111; ч. 1 ст. 258-3; ч. 2 ст. 260 КК України.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду змінено, зараховано у строк відбування покарання період з 8 липня 2023 р. до набрання вироком законної сили.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що запобіжний захід стосовно засудженого не обирався та останній не утримувався у слідчому ізоляторі, а тому апеляційний суд усупереч положенням ч. 5 ст. 72 КК України, ст. 1 і 3 Закону України «Про попереднє ув’язнення» безпідставно зарахував засудженому період його утримання в Державній установі «Табір для тримання військовополонених «Захід 1».
Стверджував, що його утримання не було пов’язано з кримінальними правопорушеннями, у вчиненні яких він обвинувачується, а підозра останньому оголошена 26 вересня 2023 р. вже під час перебування в установі для тримання військовополонених.
Верховний Суд вказав, що порядок зарахування строку попереднього ув’язнення передбачено ч. 5 ст. 72 КК України, відповідно до якої судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі зараховується попереднє ув’язнення.
Визначення поняття попереднього ув’язнення міститься у ст. 1 Закону України «Про попереднє ув’язнення», згідно з якою попереднє ув’язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Як визначено у ст. 3 Закону України «Про попереднє ув’язнення», підставою для попереднього ув’язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених ст. 615 КПК України.
Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, як це передбачено ч. 1 ст. 4 Закону України «Про попереднє ув’язнення», є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Таким чином, поняття попереднього ув’язнення чітко визначено чинним законодавством України і не передбачає його довільного тлумачення.
Разом з тим, обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не обирався і останній не утримувався у слідчому ізоляторі чи ізоляторі тимчасового тримання.
Обвинувачений 8 липня 2023 р. був захоплений у полон військовослужбовцями Збройних Сил України під час бойових дій та утримувався в Державній установі «Табір для тримання військовополонених «Захід 1» відповідно до Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 р.
Таке утримання не пов’язане із вчиненням обвинуваченим кримінальних правопорушень, у скоєнні яких останній обвинувачується, а підозра йому була оголошена 26 вересня 2023 р. вже під час перебування в установі для тримання військовополонених.
Таким чином, Верховний Суд визнав ухвалу апеляційного суду щодо зарахування у строк відбування покарання періоду з 8 липня 2023 р. до набрання вироком законної сили невмотивованою.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.