Судова практика
Під час розгляду спорів з іноземним елементом суди мають першочергово з’ясовувати наявність чи відсутність згоди сторін про вибір права
29 жовтня 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 369/16696/20 задовольнив частково касаційну скаргу відповідачки, якій позивач «подарував» грошові кошти на організацію бізнесу.
Іноземець звернувся з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення грошових коштів, вважаючи, що відповідачка була обізнана про неможливість купівлі квартири за довіреністю, яка не посвідчена нотаріально, та з самого початку планувала привласнити собі грошові кошти та не виконувати його доручення.
Рішенням районного суду відмовлено у задоволенні позовних вимог з тих мотивів, що позивач за власним волевиявленням, що відповідало його внутрішній волі, перераховував відповідачці в дар грошові кошти.
Постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково, оскільки сума спірних грошових коштів перевищувала 50-кратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а відтак договір дарування такої суми грошей має укладатися у письмовій формі із нотаріальним посвідченням. Сторони не укладали договір дарування у встановленій законом формі, таким чином грошові кошти були отримані відповідачкою без достатньої правової підстави, а тому не є дарунком в розумінні положень ст. 717 ЦК України.
Відповідно до листування між сторонами, зміст якої сторони не оспорюють, позивачем перераховувалися кошти відповідачці з метою отримання ним в подальшому прибутку від діяльності салону краси та з метою придбання квартири для проживання позивача під час перебування в м. Києві.
Відповідачка не заперечувала, що отримані нею від позивача кошти були витрачені на організацію бізнесу – салону краси та придбання квартири, та в подальшому визнавала необхідність повернення позивачу його частини грошей за салон. А також зазначала, що вона кошти буде повертати частинами. Вказане підтверджене даними переписки з месенджер «Viber». Відповідачка продала обладнання та право оренди салону краси іншій особі, кошти від продажу позивачу не повернула. Також за кошти позивача придбала квартиру та оформила її на своє ім’я.
Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що між сторонами був укладений договір доручення, а також інші договори, в тому числі про спільну діяльність, апеляційний суд визнав, що правовідносини між сторонами не є договірними, тому заявлені позовні вимоги повинні вирішуватися відповідно до ст. 1212 ЦК України, для виникнення зобов’язання за частиною третьою якої важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Переглядаючи судові рішення у касаційному порядку, Верховний Суд вказав, що право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв’язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов’язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження (ч. 2 та 3 ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Читайте також: Прийняття спадщини, розташованої за межами України, не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні
Суди не звернули уваги на те, що зазначена справа – це справа з іноземним елементом, оскільки один з учасників правовідносин – позивач є іноземцем, грошові кошти перераховувались з рахунку, відкритого у Великій Британії, у призначенні платежу яких зазначено слово англійською мовою – «GIFT».
Суди ж не з’ясували, чи була згода сторін про вибір права України, не визначили право, що підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом (України чи Великої Британії) та зробили передчасний висновок про застосування права України до спірних правовідносин.
Тому Верховний Суд рішення районного суду та постанову апеляційного суду скасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 19 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
