Підставою для звільнення за результатами випробування може бути тільки невідповідність працівника посаді, на яку він прийнятий

15 жовтня 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 757/26553/21 залишив без задоволення касаційну скаргу позивача, якого було звільнено з посади у зв’язку з встановленням невідповідності займаній посаді протягом строку випробування на підставі п. 11 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Колишній працівник звернувся до суду з позовом до АТ «Укрзалізниця» про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, вважаючи своє звільнення незаконним, здійсненим із порушенням умов договору. Наполягав, що його невідповідність займаній посаді не доведено.

Рішенням районного суду позов задоволено частково, оскільки відповідач не надав суду доказів на підтвердження виконання передбаченого п. 1 ст. 29 КЗпП України обов’язку щодо ознайомлення позивача з посадовою інструкцією та положенням про структурний підрозділ, що, у свою чергу, виключає можливість встановлення невідповідності позивача займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі.

Читайте також: Перебування працівника під вартою в день написання заяви про звільнення за власним бажанням не свідчить про відсутність волевиявлення чи застосування психологічного тиску

Постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що роботодавцем не порушено процедуру звільнення працівника на підставі п. 11 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

У касаційній скарзі позивач зазначав, що роботодавець не розкрив належним чином питання, у чому саме полягає невідповідність позивача займаній посаді.

Верховний Суд вказав, що підставою для звільнення за результатами випробування може бути тільки невідповідність працівника посаді, на яку він прийнятий.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 р. у справі № 522/3864/18.

Вирішення питання відповідності працівника займаній посаді є правом роботодавця, який приймає таке рішення за наслідками роботи працівника у період строку випробування.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12 червня 2023 р. у справі № 202/1444/21, від 30 січня 2023 р. у справі № 522/3291/20, від 28 червня 2023 р. у справі № 202/1441/21.

Читайте також: Наявність у наказі про звільнення керівника за п. 1 ст. 41 КЗпП додаткових фактів щодо його роботи, не змінює кваліфікації проступку як одноразового грубого порушення, що стало підставою для звільнення

Звільнення на підставі п. 11 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з урахуванням ч. 2 ст. 28 КЗпП України має відбуватися за умов встановлення власником або уповноваженим ним органом протягом строку випробування невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі, письмове попередження працівника про звільнення за три дні.

У постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 р. у справі № 826/12446/17 вказано, що у період випробувального терміну суб’єкт призначення з’ясовує професійні та ділові якості працівника, його здатність виконувати якісно і сумлінно свої обов’язки. У разі, якщо суб’єкт призначення в період випробування працівника прийде до негативного висновку щодо відповідності працівника роботі, яка йому доручається, він має право його звільнити з причини незадовільного результату випробування. Суб’єкт призначення самостійно визначає, чи відповідає працівник посаді, на яку його призначено, і, визначаючи у цьому контексті критерії якості виконання роботи за посадою, наділений певною свободою розсуду.

У цій справі позивачу були надані керівником завдання у період строку випробування, з якими він ознайомився, не висловивши заперечень чи зауважень.

Позивач надав своєму керівнику звіт по кожному пункту завдання, за результатами розгляду якого керівник позивача повідомив в. о. голови правління АТ «Укрзалізниця» про неналежне виконання позивачем поставлених завдань і про те, що він не пройшов випробування.

З огляду на вказане, а також на те, що при визначенні відповідності працівника з випробуванням відповідній посаді роботодавець наділений певною свободою розсуду, Верховний Суд зауважив, що суд апеляційної інстанції мотивовано виходив з того, що роботодавцем не було порушено вимог п. 11 ч. 1 ст. 40 КЗпП України при звільненні позивача.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 19 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути