Судова практика
Підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правничу допомогу, входить до предмета доказування у кримінальному провадженні
19 серпня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 521/3869/22 задовольнив частково касаційну скаргу засудженого, який стверджував про необґрунтоване стягнення витрат на правничу допомогу.
Вироком районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, особу визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК. Ухвалено стягнути витрати на правничу допомогу на користь двох потерпілих по 20 000 грн кожній, а на користь цивільного позивача – 30 000 грн.
У касаційній скарзі засуджений зазначав, що суди безпідставно задовольнили позови потерпілих та цивільного позивача в частині відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки вони є завищеними, неспівмірними з часом, витраченим адвокатом, а також складністю справи, обсягом наданих послуг та ціною позову. На його переконання, вимоги позивача про відшкодування витрат суперечать ст. 137 ЦПК. Наполягав, що судами при визначенні розміру відшкодування витрат на правничу допомогу мають застосовуватися норми ЦПК, а не ст. 118 КПК.
Верховний Суд вказав, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений з адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Також необхідно процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо).
За висновком, викладеним у п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 р. у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Також суд має з’ясувати чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Законодавство не містить чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов’язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на таку допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК).
Верховний Суд визнав, що суди в порушення вимог ст. 94, 370 КПК належним чином не дали оцінки доводам сторони захисту про завищення стягнутих із засудженого процесуальних витрат.
Також не дали оцінки обґрунтованості фактичних даних, викладених у розрахунку виконаних робіт, де правничу допомогу адвокат надавав у одному кримінальному провадженні трьом особам, справа стосується здебільшого одних і тих самих фактичних обставин. При цьому в зазначеному розрахунку відображено по 5 годин первинної консультації й по 5 годин вторинної щодо кожної потерпілої та цивільного позивача. Не дано оцінки й іншим фактичним обставинам, які відображені у розрахунку виконаних адвокатом робіт.
Вказані порушення Верховний Суд визнав істотними, а тому судові рішення в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу скасував та призначив у цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
