Подальше відступлення права грошової вимоги за договором факторингу не може здійснюватися шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою - LexInform: Правові та юридичні новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Судова практика

Подальше відступлення права грошової вимоги за договором факторингу не може здійснюватися шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою

Дата публікації:

10 листопада 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 638/22396/14-ц задовольнила касаційну скаргу позивача, вказавши, що наступне відступлення права грошової вимоги шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою є підставою для визнання такого договору недійсним.

АТЗТ звернулося до суду з позовом до іншої особи, ТОВ, ПАТ «Райффайзен банк Аваль», третя особа – приватний нотаріус, про визнання договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором недійсним та скасувати у Державному реєстрі іпотек запис про зміну іпотекодержателя, посилаючись на те, що договір було укладено із порушенням вимог ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України.

Між АППБ «Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен банк Аваль») та ФОП було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти.

На забезпечення виконання умов зазначеного договору банк того ж дня уклав із АТЗТ договір іпотеки, предметом якого була нежитлова будівля.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Рішенням господарського суду, яке набрало законної сили, звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить АТЗТ, та за рахунок грошових коштів, виручених від реалізації цього майна, вирішено погасити заборгованість, яка виникла у ФОП за кредитним договором.

ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на підставі договору факторингу відступило право вимоги за вказаними вище договорами кредиту та іпотеки ПАТ «КБ «Хрещатик».

Того ж дня ПАТ «КБ «Хрещатик» на підставі договору факторингу відступило право вимоги за договорами кредиту та іпотеки ТОВ, яке, своєю чергою, відчужило право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки іншій особі.

Суд першої інстанції задовольнив позов АТЗТ з тих мотивів, що оскаржуваний договір про відступлення прав за своєю правовою суттю є договором факторингу, стороною якого не може бути фізична особа, відтак, цей договір слід визнати недійсним. Відмовляючи у задоволенні вимог про скасування запису в Державному реєстрі іпотек, суд виходив із того, що спір із цього приводу відсутній.

Апеляційним судом рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове – про відмову у задоволенні позову, оскільки договір відступлення права вимоги, укладений між ТОВ та іншою особою, не є договором факторингу, тому підстав для визнання його недійсним суд не знайшов.

У касаційній скарзі АТЗТ наполягало, що Касаційна скарга мотивована тим, що фізична особа не може бути стороною договору факторингу, оскільки не є юридичною особою, не включена до реєстру фінансових або банківських установ, не має ліцензії на здійснення відповідної діяльності, зокрема щодо факторингових операцій, а отже договір про відступлення відповідачеві права вимоги за договором іпотеки таки підлягає визнанню недійсним.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч. 1 ст. 1083 ЦК України).

У договорах факторингу його сторони погодили, що фактор має право розпоряджатися правами вимоги на свій власний розсуд, в тому числі здійснювати наступне відступлення прав вимоги на користь третіх осіб за будь-яку ціну.

Згідно зі ст.ст. 1077 та 1079 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» договір факторингу зачіпає інтереси трьох сторін: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактора, яким може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, та боржника, тобто набувача послуг чи товарів за первинним договором.

Відповідно до правового висновку ВП ВС у справі № 465/646/11 відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор – банк або інша фінансова установа.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки договорами факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, то воно повинно здійснюватися відповідно до положень цієї глави, яка регулює відносини з факторингу (ч. 2 ст. 1083 ЦК України), тобто наступне відступлення права грошової вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб`єктним складом його сторін (ст. 1079 ЦК України), а не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою.

В цій справі сторони спірних договорів уклали низку угод, завдяки яким здійснили перехід права на вимогу іпотечного майна від банку до фізичної особи.

При цьому, оскільки договір факторингу не може бути укладений між банком та фізичною особою, задіяли спосіб переходу формально начебто правильний, проте за змістом такий, що лише приховав дійсні наміри сторін.

Крім того, відступлення прав за іпотечним договором ТОВ могло вчинити лише за умови одночасного здійснення відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (кредитним договором) шляхом укладення договору факторингу, стороною якого інша особа бути не могла.

Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно визнав договір недійсним.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Судова практика

Для з’ясування чи є відсутність обвинуваченого в судовому засіданні підставою для скасування ухваленого рішення, слід визначити як вона вплинула на реалізацію ним своїх прав

Опубліковано

on

От

7 вересня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 199/3925/20 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який вказував на порушення права засуджених на захист.

Вироком місцевого суду осіб засуджено за ч. 2 ст. 185 КК.

Апеляційний суд вирок місцевого суду змінив, виключивши з мотивувальної та резолютивної частин посилання суду на самостійне виконання іншого вироку місцевого суду, яким одного з фігурантів засуджено за ч. 1 ст. 185 КК.

У касаційній скарзі захисник зазначав, що апеляційний суд не дотримався принципу диспозитивності сторін та порушив право засуджених на захист, оскільки судове засідання в суді апеляційної інстанції було проведено за відсутності обвинувачених, а одного з них, окрім того, було позбавлено можливості брати участь у судових дебатах. Також суд видалився до нарадчої кімнати, не надавши обвинуваченим останнього слова.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Читайте також: Допит свідка слідчим суддею за відсутності захисника підозрюваних, участь якого не була обов’язковою, не є порушенням права на захист

Верховний Суд вказав, що згідно з ч. 4 ст. 401 КПК обвинувачений підлягає обов`язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов`язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, – також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.

Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього КПК або рішенням суду апеляційної інстанції є обов`язковою, апеляційний розгляд відкладається.

Читайте також: Нерозгляд судом клопотання засудженого про заміну захисника є істотним порушенням права на захист

З матеріалів кримінального провадження видно, що засуджена брала участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції та виступала в судових дебатах. Вона була повідомлена про дату наступного судового засідання, про що свідчить її власноручний підпис, але до апеляційного суду не з’явилась, про причини своєї неявки не повідомила та не заявляла клопотань про відкладення розгляду справи.

Інший засуджений, будучи належно повідомленим про розгляд провадження в апеляційному суді, надав згоду на проведення з ним відеоконференції. Однак у подальшому він відмовився брати участь у дистанційному судовому засіданні, при цьому жодних клопотань щодо особистої участі в судовому розгляді не заявляв.

Що стосується доводів захисника про те, що апеляційний суд припустився істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки видалився до нарадчої кімнати, не надавши засудженим виступити з останнім словом, то  ч. 5 ст. 405 КПК передбачено, що перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення обвинуваченому, який брав участь в апеляційному розгляді, надається останнє слово.

Читайте також: Особа не має права брати участь у кримінальному провадженні як захисник, якщо вона є близьким родичем або членом сім’ї потерпілого

З матеріалів кримінального провадження видно, що засуджені не виступали з останнім словом в апеляційному суді, оскільки вони не брали участі в судовому засіданні, під час якого суд апеляційної інстанції видалився до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.

За таких обставин ВС не знайшов підстав вважати, що апеляційний суд порушив права засуджених на захист, позбавивши їх можливості виступити з останнім словом.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Табель виходу на роботу засудженого до покарання у виді громадських робіт є офіційним документом, а його підроблення – кримінальним правопорушенням

Опубліковано

on

От

14 вересня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 751/9365/15-к залишив без задоволення касаційні скарги захисників, які посилались на відсутність у діях підзахисних складу злочину складання завідомо неправдивих офіційних документів.

Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, майстра дільниці з обслуговування житлового фонду міської ради і начальника цієї дільниці засуджено за ч. 1 ст. 366 КК за те, що вони, будучи службовими особами, наділеними організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками, з метою підтвердження виконання покарання засудженим у виді 120 годин громадських робіт, достовірно знаючи, що на роботу в указані в табелях виходу на роботу дні той не виходив та будь-яких громадських робіт на території дільниці з обслуговування житлового фонду не виконував, вчинили службове підроблення.

Читайте також: Використання завідомо підробленого документа є закінченим з моменту, коли його пред’явлено або подано, незалежно від того, чи вдалося досягти мети злочину

Розглянувши касаційні скарги захисників, Верховний Суд вказав, що в касаційній скарзі захист посилався на те, що начальник дільниці не ознайомлювався з посадовою інструкцією і тому не може бути службовою особою. Однак, відповідно до наказу про його переведення на посаду та посадової інструкції в них є його підпис про ознайомлення.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Також Верховний Суд визнав обґрунтованими висновки місцевого суду про те, що табелі виходу на роботу засудженого є офіційними документами.

Предметом злочину, передбаченого ст. 366 КК, є офіційний документ (примітка до ст. 358 КК). При встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер – підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов’язків.

Читайте також: Привласнення коштів начальником поштового відділення як листоношею не виключає кваліфікації діяння як зловживання службовим становищем

Відповідно до п. 1.7, 6.4, 7.2, додатку 27 Інструкції, затвердженої Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань МВС України № 270/1560 від 19 грудня 2003 р., чинною на момент вчинення фігурантами злочину, табель виходу на роботу має нормативно визначену форму та реквізити, інформація, яка в ньому міститься, посвідчує факти, що здатні спричинити наслідки правового характеру, а саме – зняття з обліку засудженого та припинення відбування визначеного судом покарання або має наслідком кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання.

Зважаючи на те, що табелі виходу на роботу засудженого до громадських робіт у квітні, травні та червні 2015 р. підтверджують факт відбування ним кримінального покарання у виді громадських робіт, тобто посвідчують події та факт, що мають правове значення, на їх підставі останнього 16 червня 2015 р. було знято з обліку в КВІ у зв’язку з відбуттям призначеного судом покарання, відтак вказані табелі є офіційними документами.

Читайте також: Наведення недостовірних відомостей у декларації про готовність об’єкта є адміністративним правопорушенням, а не злочином

За встановлених судом обставин кримінального провадження фігуранти умисно, за попередньою змовою склали табелі виходу на роботу засудженого до громадських робіт – в цих офіційних документах майстер дільниці зазначила завідомо неправдиві відомості про відпрацювання засудженим громадських робіт, підписала їх в графі «відповідальна особа», проставила відтиск штампу Дільниці, передала на підпис начальнику дільниці, котрий своїм підписом також засвідчив відпрацювання засудженим громадських робіт, тобто достовірність відомостей, відображених у табелі, після чого видала табелі обліку виходу на роботу засудженого до громадських робіт для надання їх до КВІ.

У зв’язку з цим ВС визнав безпідставними доводи захисників про відсутність у діях засуджених складання завідомо неправдивих офіційних документів.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Для кваліфікації надання неправомірної вигоди особі, яка займає відповідальне становище, слід керуватися приміткою ст. 368 КК, а не ст. 50 Закону «Про запобігання корупції»

Опубліковано

on

От

1 вересня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 462/6084/18 задовольнив частково касаційну скаргу прокурора, який не погодився з перекваліфікацією діяння особи.

Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено за ч. 1 ст. 369 КК за те, що вона з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності та повернення вилучених предметів у ході проведеного обшуку, в ході розмови із начальником відділу управління протидії наркозлочинності НП, який є службовою особою, висловила пропозицію та обіцянку про надання неправомірної вигоди в розмірі 1500 доларів США за вжиття заходів щодо непритягнення її до кримінальної відповідальності в межах кримінального провадження та за повернення предметів, які були вилучені в ході проведення обшуку.

Читайте також: Обов’язки суду апеляційної інстанції щодо дослідження й оцінки доказів. На прикладі справи про прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою

У касаційній скарзі прокурор зазначав, що суд апеляційної інстанції неправильно тлумачив норми закону, що суперечать її точному змісту, та під час кваліфікації дій обвинуваченого застосував закон, який не підлягає застосуванню, а саме – ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції».

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Верховний Суд встановив, що органами досудового розслідування фігуранту висунуто обвинувачення за ч. 3 ст. 369 КК.

Суд першої інстанції, встановлюючи фактичні обставини вчинення фігурантом злочину, перекваліфікував його дії через призму законодавства про запобігання корупції і засудив фігуранта за пропозиція чи обіцянку надати неправомірну вигоду службовій особі, а не службовій особі, яка займає відповідальне становище.

Читайте також: Встановлення винуватості особи у наданні неправомірної вигоди службовій особі, не створює преюдиції щодо службової особи

Судами попередніх інстанцій не враховано, що перелічені у примітці до ст. 50 зазначеного Закону посади службових осіб з віднесенням їх до тих, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, стосуються виключно цієї статті, яка регулює правовідносини щодо декларування та перевірки декларацій; у примітці 2 до ст. 368 КК визначено коло службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, з метою правильного визначення спеціального суб`єкта злочинів, передбачених ст.ст. 368, 368-2, 369 та 382 КК, зокрема до осіб, які займають відповідальне становище, належать керівники органів державної влади, їх структурних підрозділів і одиниць. Зазначене узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, викладеною в постанові від 6 червня 2019 р. в справі № 431/2821/17.

Читайте також: Милосердна Феміда. Чому чиновники-хабарники уникають реального покарання?

Судом апеляційної інстанції, на думку Верховного Суду, належним чином не перевірено доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності вироку суду в частині перекваліфікації дій обвинуваченого на ч. 1 ст. 369 КК.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення, залишив поза увагою, що суд першої інстанції неправильно тлумачив норми закону, що суперечить його точному змісту, та, погоджуючись з кваліфікацією дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 369 КК застосував закон, який не підлягав застосуванню.

Отже, Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Вже йдете? Перш ніж Ви підете ...

Запрошуємо до нашого каналу Telegram

Не варто пропускати жодної актуальної новини ;)
close-link