Судова практика
Подання доказів – не те саме, що одержання їх шляхом проведення слідчих дій
19 травня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 204/4521/18 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, вказавши, що збирання та подання доказів у кримінальному провадженні є різними способами одержання доказової інформації з огляду на їх відмінну правову природу, а саме збирання доказів відбувається через інститут слідчих дій, а подання доказів здійснюється особою добровільно шляхом передачі слідчому, прокурору предметів або документів, які, на її думку, мають значення для кримінального провадження.
Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено за ч. 2 ст. 185 КК.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою недопустимість такого доказу як копія диску відеозапису з камер відеоспостереження.
Верховний Суд вказав, що збирання доказів, у тому числі й речових, відбувається через інститут слідчих дій. Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК саме слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Читайте також: Процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД мають досліджуватися під час розгляду справи в суді, а не після розслідування
У цьому контексті відеозапис із місця події був вилучений не шляхом проведення слідчої дії, а шляхом збирання речових доказів, зокрема подання відеодиска з копією відеозапису з місця події особою, яка не має зацікавленості в даній кримінальній справі. Правова природа подання доказів є іншою, ніж одержання їх шляхом проведення слідчих дій, оскільки подання доказів має наслідком їх отримання, що полягає у прийманні того, що надсилається, надається або вручається, тобто при отриманні певна особа добровільно передає, надає, представляє матеріали слідчому чи прокурору. При отриманні предметів та документів, представлених особою для залучення їх до справи як докази, орган дізнання, слідчий або суд повинні допитати особу, яка подає даний предмет чи документ, з метою з’ясування джерела та обставин їх отримання, потім здійснити огляд цих предметів або документів і процесуально зафіксувати їх отримання.
Читайте також: Документи, надані суду лише як такі, що характеризують особу обвинуваченого, не є доказами у кримінальному провадженні
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, свідок добровільно та за власною ініціативою надав слідчому диск з відеозаписом з камер відеоспостереження. Зазначений факт свідок підтвердив під час його допиту в суді першої інстанції.
Отже, Верховний Суд погодився з апеляційним судом щодо відсутності правових підстав, вважати, що зазначений відеозапис із камер спостереження, який був переглянутий судом першої інстанції в судовому засіданні, є недопустимим доказом, оскільки диск із відеозаписом добровільно надав свідок, факт чого останній безпосередньо підтвердив у судовому засіданні, а тому надання цього диска з відеозаписом безпосередньо свідком не можна вважати порушенням вимог ст. 93 КПК, оскільки сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом, у тому числі, отримання від фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок і т. ін.
Підготував Леонід Лазебний
