Судова практика
Подання суддею декларації у паперовій, а не електронній формі з огляду на релігійні переконання, не свідчить про відсутність прямого умислу на неподання декларації
4 грудня 2023 р. Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 991/5479/22 задовольнила частково касаційну скаргу прокурора, який вважав помилковим висновок про відсутність у діях судді прямого умислу на неподання декларації в електронній формі з огляду на її релігійні переконання.
Вироком Вищого антикорупційного суду суддю засуджено за те, що вона умисно не подала у встановленому законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 р. (ст. 366-3 КК).
Замість цього вона засобами поштового зв’язку надіслала до НАЗК декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2020 р., заповнену в паперовій формі, яка не передбачена Законом України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 р. № 1700-VII.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду вирок скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК) у зв’язку зі встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
У касаційній скарзі прокурор наполягав, що декларація може вважатися поданою суб’єктом декларування тільки в разі її заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК за формою, що визначається Агентством, а в разі невиконання цієї вимоги суб’єкт є таким, що не подав декларації.
Читайте також: Дотримання релігійних норм не може бути підставою для поновлення строку позовної давності, оскільки вони не є джерелом права для суду
Об’єднана палата вказала, що правовий статус судді характеризується, серед іншого, наявністю визначених законодавством професійних обов’язків, які мають не тільки моральну, а й правову природу, оскільки містять як обов’язок, передбачений правовими нормами, так і обов’язок перед суспільством, пов’язаний із здійсненням професійної діяльності.
Водночас, релігійні переконання не можуть надавати посадовій особі додаткових благ та ставити її в більш сприятливе становище порівняно з іншими особами, а отже, сповідування суддею певної релігії не може впливати на виконання професійних обов’язків, зокрема не дає право не виконувати норми Закону, до того ж ті норми, що регулюють професійну діяльність.
Крім того, на суддю як на публічного посадовця покладено обов’язок нейтральності та неупередженості – суддя під час виконання своїх професійних обов’язків не має явно проявляти прихильність до того чи іншого віросповідання, а тому вимога такої особи до держави змінити порядок виконання нею своїх обов’язків у зв’язку зі своїм віросповіданням буде порушенням нейтральності.
Таким чином, присягаючи Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (ст. 57 Закону № 1402-VІІІ), суддя добровільно бере на себе обмеження, пов’язані з виконанням ним своїх професійних обов’язків.
Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК, полягає у формі неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації.
Предметом правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК, є декларація, в якій вказана інформація, зазначена суб’єктом декларування. Порядок декларування, що є безпосереднім об’єктом цього правопорушення, регламентовано Законом № 1700-VІІ і Порядком формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства від 10 червня 2016 р. № 3 (у редакції наказу від 12 грудня 2019 р. № 168/19, чинній станом на 31 березня 2021 р.).
Без виконання суб’єктом декларування сукупності наведених дій у Порядку НАЗК позбавляється можливості автоматично надати декларації ідентифікатор документа, накласти на нього електронну печатку Реєстру декларацій, автоматично оприлюднити декларацію в публічній частині Реєстру та зберігати її на веб-сайті Реєстру декларацій для відкритого цілодобового доступу.
Отже, Національним агентством визначена виключно електронна форма декларації як найефективніша та єдино можлива.
З огляду на Порядок проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений наказом Національного агентства від 29 січня 2021 р. № 26/21, система електронного декларування дає можливість оперативно автоматично перевіряти велику кількість декларацій (понад мільйон декларантів) та здійснювати громадський контроль, що не спроможна забезпечити подача декларацій в інших формах. А так само законодавство не передбачає можливості перенесення даних з таких декларацій в електронну на сайт Національного агентства та порядку їх перевірки.
Отже, подання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом № 1700-VII, у паперовій формі, з огляду на релігійні переконання та мотиви, а не в електронному виді шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК, не свідчить про відсутність у діянні цієї особи прямого умислу на неподання вказаної декларації.
Тому Об’єднана палата ухвалу апеляційного суду у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність скасувала та призначила новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
