Судова практика
Податковий борг з ПДВ підлягає сплаті навіть у разі анулювання реєстрації боржника як платника ПДВ
11 листопада 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № П/811/1091/16 залишив без задоволення касаційну скаргу платника податків, який не сплатив боргу, визначеного податковою вимогою в 60 денний строк.
Податкова інспекція звернулась до суду із позовом до ФОП, в якому просила стягнути податковий борг з податку на додану вартість.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявний податковий борг з податку на додану вартість, який утворився внаслідок донарахування за податковим повідомленням-рішенням податкового органу, яким підприємцю донараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість та самостійно узгодженого податку на додану вартість та на час розгляду справи ним не погашений та підлягає стягненню з відповідача.
Окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін апеляційним судом, позов задовольнив у повному обсязі.
У касаційній скарзі відповідач зазначав, що позов подано з порушенням строку звернення до адміністративного суду, а також про те, що в нього відсутній податковий борг з податку на додану вартість з огляду на анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість.
Верховний Суд вказав, що зі змісту пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 57.3 ст. 57, п. 56.18 ст. 56 ПК України вбачається, що податковий борг є несплаченою своєчасно сумою узгодженого грошового зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій та пені. Якщо сума грошового зобов’язання визначається податковим органом винесенням податкового повідомлення-рішення, то вона вважається узгодженою через 10 днів з дня отримання такого рішення.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, грошові зобов`язання, які увійшли до суми податкового боргу, виникли до прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації відповідача як платника податку на додану вартість, що виходячи з приписів чинного законодавства зумовлює наявність в нього обов`язку по сплаті такого грошового зобов`язання не залежно від того, буде він залишатись платником податку чи ні.
Отже, заявлені податковим органом до стягнення грошові зобов`язання з податку на додану вартість отримали статус податкового боргу та підлягали сплаті відповідачем.
Зі змісту п. 59.1 ст. 59, п. 95.1 ст. 95, п. 95.3 ст. 95 ПК України вбачається, що, якщо платник не сплатив узгоджені податкові зобов’язання, то податкові органи надсилають податкову вимогу, у якій зазначається сума податкового зобов’язання, яка має бути сплачена боржником протягом 60 днів з дня її отримання. У разі несплати такого податкового зобов’язання податковий борг погашається, зокрема, шляхом стягнення у примусовому порядку.
Судами встановлено, що податковим органом в цьому випадку було дотримано процедуру формування та надіслання податкової вимоги на сплату податкового боргу, правомірність прийняття якої також було підтверджено в судовому порядку.
Проте, сума заборгованості, визначена зазначеною податковою вимогою в 60 денний строк сплачена не була, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість її стягнення у судовому порядку.
Підготував Леонід Лазебний
