Судова практика
Помилка через недбальство, незнання закону чи неправильне його тлумачення не є підставою для визнання відмови від прийняття спадщини недійсною
4 квітня 2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/11731/15-ц залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, оскільки позивач був обізнаний зі своїми правами як на прийняття спадщини, так і на відмову від неї.
Чоловік та жінка перебували у зареєстрованому шлюбі. Дружина склала заповіт, згідно з яким усе її майно вона заповіла своїй племінниці. Після її смерті племінниця звернулася до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Того ж дня до нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини звернувся чоловік.
Пізніше він подав позов до суду, вказуючи, що односторонній правочин у формі заяви про відмову від прийняття спадщини вчинив унаслідок помилки та просив суд визнати цей правочин недійсним на підставі ст. 229 ЦК України. Вказував, що помилково вважав, що оскільки спадкодавцем складено заповіт, все майно перейде до спадкоємиці, а вже після того, як підписав відмову, дізнався, що ситуація щодо спадкового майна дружини є зовсім іншою, а племінниця мала право успадкувати лише частину майна, яка належала його дружині.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що заява про відмову від прийняття спадщини після смерті його дружини була подана ним внаслідок помилки щодо природи цього правочину. Позивач був обізнаний про свої спадкові права як на прийняття спадщини, так і на відмову від неї. Крім того, правом на відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини позивач не скористався, тому підстав для задоволення його позову суди не знайшли, оскільки відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.
Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що згідно з ч. 5 ст. 1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.
Правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним (ст. 229 ЦК України). Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Також суд встановив, що при прийнятті заяви позивача державний нотаріус державної нотаріальної контори роз’яснював йому юридичні наслідки такої відмови, роз’яснював право відкликати цю заяву. Надані роз’яснення були йому зрозумілі. Вказані обставини свідчать про обізнаність позивача зі своїми правами як на прийняття спадщини, так і на відмову від неї.
При цьому позивач не надав до суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, що заява про відмову від прийняття спадщини була складена ним внаслідок помилки, а тому, за висновком ВС, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2018 р. у справі № 638/7528/15-ц.
Підготував Леонід Лазебний
