Судова практика
Поновлення порушених прав платника податків контролюючим органом до завершення судового розгляду спору є підставою для закриття провадження
9 грудня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.001303 закрив провадження у справі, вказавши, що судові витрати, пов’язані з розглядом справи, мають бути залишені за сторонами, з вини яких вони були понесені.
ТОВ звернулося до суду з позовом до податкового органу, у якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки, за наслідком якої складено акт.
Окружний адміністративний суд позов задовольнив, стягнув коштом бюджетних асигнувань контролюючого органу 1 921 грн судового збору та 40 000 грн витрат на правничу допомогу.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу й ухвалив у цій частині нове рішення, яким стягнув 6 000 грн витрат на правничу допомогу. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Додатковою постановою апеляційний суд заяву позивача щодо відшкодування судових витрат, пов’язаних з правничою допомогою в суді апеляційної інстанції, у розмірі 12 000 грн задовольнив частково та стягнув коштом бюджетних асигнувань контролюючого органу 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Розглядаючи касаційній скарги позивача та відповідача, Верховний Суд вказав, що не може бути окремим і самостійним об’єктом судового контролю вимога про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо здійснення прямих функціональних обов’язків з проведення перевірки, що документально оформлюється у вигляді акту перевірки, за умови скасування наслідків такої.
В аспекті заявленого обсягу і змісту позовних вимог виника ситуація, коли правові наслідки дій службових осіб з проведення камеральної перевірки, які теж були предметом судового оскарження, скасовані відповідачем в адміністративному порядку, проте «відкликати» фактично вчинені дії службових осіб ні «de jure», ні «de facto» неможливо з огляду на те, що вони вже відбулися у просторі і часі.
Означене мало наслідком подання позивачем заяви про зменшення обсягу позовних вимог, проте від позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки, наслідки якої були скасовані самим відповідачем, позивач не відмовився. Навпаки, наполягав на продовженні судового розгляду справи в цій частині, обґрунтовуючи тим, що такі дії суб`єкта владних повноважень порушують його право на своєчасне отримання сум бюджетного відшкодування.
Від часу скасування податкового повідомлення-рішення (виправлення порушення самим відповідачем) у матеріально-правовому вимірі не існувало порушення, яке могло б бути самостійним предметом оскарження в суді та підлягало судовому захисту.
Контролюючий орган визнав помилки під час реалізації законодавчо визначених функцій та усунув їх, тобто права платника податків були поновлені і без завершення судового процесу. Оскільки розгляд і вирішення такого позову судом не матиме своїм правовим наслідком відновлення порушеного права платника податків, провадження у справі необхідно закрити на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Понесені сторонами судові витрати відповідно до ч. 8 ст. 139 КАС України потрібно залишити за тими ж сторонами, оскільки контролюючий орган не давав приводу для подальшого розгляду справи. За відсутності чіткого правового регулювання розподілу судових витрат у разі закриття провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України необхідно керуватися принципом, за яким судові витрати несе та зі сторін, з вини якої виникли такі витрати.
Підготував Леонід Лазебний
