Попередній договір не може визнаватися удаваним у частині окремих положень, оскільки удаваність може існувати щодо виду правочину, а не його окремих умов

12 листопада 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 372/3100/23 залишив без задоволення вимогу скаржника про визнання окремих пунктів попередніх договорів удаваними.

Продавець земельних ділянок позивався до ТОВ про визнання окремих пунктів попередніх договорів купівлі-продажу земельних ділянок удаваними. На обґрунтування заявлених вимог зазначав, що сторони уклали попередні договори щодо трьох земельних ділянок, за умовами яких відповідач мав у певний строк перерахувати кошти як на підтвердження наміру укласти основні договори.

Кошти було перераховано, сторони погодили, що у разі неукладення основних договорів кошти залишаються у позивача як узгоджене сторонами забезпечення виконання зобов’язань за договорами, а відповідач гарантував не вимагати повернення цих грошей за будь-яких обставин. Основні договори не було укладено через перебування продавця в Єдиному реєстрі боржників.

Читайте також: Підставою для розірвання договору оренди землі є настання події, передбаченої умовами договору, зокрема зміни директора підприємства-орендаря

Згодом відповідач почав вимагати повернення коштів, однак позивач зазначив, що відомості про його борги існували й раніше, а положення про неповернення коштів були узгоджені сторонами в договорі. Позивач вказував, що вимога ТОВ про повернення коштів є неправомірною, зважаючи на справжні первинні наміри сторін, оскільки платежі фактично здійснювалися не як попередня оплата за спірні ділянки, а як частина вартості земельних ділянок інших осіб, що підтверджується окремим меморандумом.

Сума вартості ділянок за попередніми договорами була навмисно завищена на суму в розмірі 700 000,00 дол. США, аби забезпечити розрахунки за інші ділянки. Таким чином, умови попередніх договорів щодо оплати та вартості ділянок є частково удаваними, оскільки сплачені кошти були фактичним розрахунком за інші об’єкти, і сторони погодили неповернення цих сум. Однак відповідач вимагав повернення нібито передоплати за попередніми договорами, порушуючи справжній зміст правовідносин.

Читайте також: Вимога про визнання договору оренди землі удаваним без застосування наслідків дійсного правочину не є ефективним способом захисту

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи тим, що позивачем не доведено, що сторони, укладаючи попередні договори, мали на меті встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, що передбачені умовами таких договорів; доводи позивача не можуть свідчити про удаваність окремих пунктів попередніх договорів; позивач не вказує, на захист яких конкретних прав та законних інтересів, порушених (оспорених, невизнаних) цими «удаваними» умовами, спрямований його позов; позовні вимоги зводяться лише до вимог про визнання певних умов попередніх договорів удаваними, а вимог про визнання цих умов недійсними позивач не заявляв і не обґрунтував, які саме наслідки удаваного правочину необхідно застосувати до спірних правовідносин; обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав або законних інтересів не є ефективним та самостійним.

Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу позивача, змінив судові рішення попередніх інстанцій, виклавши їх мотивувальні частини в редакції своєї постанови з огляду на таке.

Читайте також: Договір оренди земельної ділянки, укладений іноземцем у межах річного строку для її відчуження після отримання у спадщину, не є нікчемним, а має бути припинений за рішенням суду

Попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору (ст. 635 ЦК України).   Статтею 235 ЦК України передбачається удаваність щодо виду правочину; нормами ЦК України не допускається такої правової конструкції, як удаваність в частині умов правочину. Тому попередній договір не може бути кваліфікований як удаваний в частині його окремих умов.

Водночас суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та залишив його рішення без змін, не звернувши уваги на те, що наведені судом першої інстанції підстави є взаємовиключними. Тому судові рішення слід змінити в мотивувальній частині, виключивши посилання на обрання позивачем неефективного способу захисту, а в іншій частині залишити без змін.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 19 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути