Судова практика
Порубка дерев на території лісогосподарського підприємства на підставі уявного права утворює склад самоправства
11 лютого 2025 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 448/1103/15-к залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який посилався на відсутність складу кримінального правопорушення.
Вироком міськрайонного суду, залишеним без змін апеляційним судом, фігуранта визнано винуватим в організації самовільної, всупереч установленому законом порядку, заготівлі другорядних лісових матеріалів, правомірність якої оспорювалася ДП «Самбірське лісове господарство», внаслідок чого завдано значну шкоду державним інтересам (ч. 3 ст. 27, ст. 356 КК України).
У касаційній скарзі захисник зазначав, що у обвинуваченого не було умислу на вчинення самоправства, оскільки він вважав, що має законне право на умовах договору купівлі-продажу (в усній формі) придбати деревину в продавця, який гарантував йому законність походження деревини. Тому, на переконання захисника, обвинувачений сумлінно (добросовісно) помилявся щодо передбаченого ним права вчинення дій, у зв’язку із чим його відповідальність за ст. 356 КК України виключається.
Верховний Суд вказав, що оспорюваність правомірності дій особи означає, що інший громадянин або підприємство, установа, організація вважають дії того, хто вчиняє самоправні дії, незаконними, відкрито не погоджуються з ними, оскаржують їх (у судовому, адміністративному порядку тощо). При цьому відсутність оспорюваності дій виключає визнання їх кримінально караним самоправством.
Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується умислом. Психічне ставлення винного до суспільне небезпечних наслідків у вигляді значної шкоди, за загальним правилом також характеризується умислом. Відповідальність за ст. 356 КК України виключається, якщо особа сумлінно помиляється у питанні належності їй права, яке вона реалізує всупереч встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 65-67 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів розмежовується на загальне та спеціальне. Заготівля деревини, заготівля другорядних лісових матеріалів та побічні лісові користування відносяться до спеціального використання лісових ресурсів. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети.
Читайте також: Неправомірним є застосування знижки рентної плати для поступових рубок, оскільки поступова і вибіркова системи рубок не є ідентичними
Для збору дерев або їхніх частин при собі треба мати спеціальний документ – лісорубний квиток; мертві, сухі та повалені дерева чи їхні частини, які через буревій, сніголам та вітер лежать на поверхні ґрунту – це лісові ресурси, які належать державі, а тому їх можуть використовувати лише власники лісів чи постійні лісокористувачі шляхом заготівлі сировини; на цих ділянках можна збирати лише ті лісові ресурси і лише в тому об’ємі, які передбачені лісорубним квитком.
Також лісогосподарським підприємствам не дозволено надавати населенню дозвіл самостійно (тобто без спеціального дозволу) робити заготівлю дров.
Проаналізувавши досліджені докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що обвинувачений не звернувся до лісгоспу на законних підставах з метою придбання дров, а на підставі уявного права самостійно організував заготовлення деревини з повалених іншими особами дерев. Такі дії він вчинив у короткий строк, що також вказує на недотримання установленого законом порядку. Правомірність зазначених дій оспорювалася ДП «Самбірський лісгосп», яке і звернулося з відповідною заявою до поліції.
Розглянувши кримінальне провадження суд встановив, що своїми діями обвинувачений заподіяв значної шкоди державним інтересам, на що вплинула не лише вартість деревини, яку він незаконно хотів привласнити, а й спосіб вчинення правопорушення – із використанням бензопили, що порушує встановлений порядок лісокористування, загрожує збереженню лісів та сприяє прискоренню незаконної порубки лісів.
Отже, за висновком ВС, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості фігуранта у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ст. 356 КК України, визнавши безпідставними доводи сторони захисту про те, що він сумлінно (добросовісно) помилявся щодо передбаченого ним права вчинення відповідних дій, що виключало його кримінальну відповідальність.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
